❓️Чому в дітей зявляється симптоми ПТСР

🤷‍♂️🤷‍♀️Коли дитина переживає травму, її мозок і психіка реагують інакше, ніж у дорослого, бо ще перебувають у розвитку.

 В дітей симптоми ПТСР виникають, тому, що:

🔹 1. Реакція «виживання» (аварійна система мозку)

✅️Амігдала (центр страху) миттєво «вмикає тривогу», фіксує подію як небезпеку для життя.

✅️Гіпокамп (який відповідає за часовий контекст і пам’ять) ще не достатньо зрілий. Він не може правильно «запакувати» досвід у минуле, тому спогади лишаються фрагментарними «живими картинками».

✅️Префронтальна кора (контроль, логіка, саморегуляція) у дітей недорозвинена, тому «розумом» вони не можуть заспокоїти себе.

❗️Як наслідок: пам’ять травми не інтегрується, а «застряє» як сирий матеріал — відчуття, образи, тілесні реакції.

🔹 2. Руйнування базової безпеки

✅️У перші роки життя головна психологічна задача — сформувати довіру до світу й почуття, що «є дорослий, який мене захистить».

Коли стається травма (війна, насильство, раптова втрата), дитина отримує протилежний досвід: світ небезпечний, ніхто не врятує. Це закладає фундамент тривожності й повторних стресових реакцій.

🔹 3. Неперероблена пам’ять

✅️Через слабкість когнітивних механізмів дитина часто не може розповісти про подію словами. Тому спогади зберігаються у вигляді:

👤тілесних реакцій (тремтіння, біль у животі, енурез),

💭образів і снів (нічні кошмари, флешбеки),

🤯поведінкових реакцій (агресія, уникання, регресія).

🔹 4. Застрягання в реакції «борись / тікай / завмри»

✅️Якщо травма повторюється або не отримує підтримки, нервова система дитини звикає жити у стані підвищеної тривожності. Це стає «новою нормою»:

🩸підвищений кортизол і адреналін,

😟гіпернастороженість,

🧠проблеми зі сном, концентрацією, пам’яттю.

🔹 5. Вплив дорослих

✅️Реакція батьків/опікунів має ключове значення.

👨‍👩‍👦Якщо дорослий поруч стабільний, підтримує, пояснює — травма легше інтегрується.

😳Якщо ж дитина залишається сама зі страхом, або ще й бачить паніку дорослих — мозок сприймає, що небезпека нескінченна.

❗️ ПТСР у дітей формується не тільки через сам травматичний досвід, а й через нездатність психіки переробити цей досвід у безпечному середовищі.

Скоро до школи

12 практичних пунктів та посилань.

1. Повернення до шкільного режиму дня. «Відновлення рутин». Ми не можемо спрогнозувати, якими будуть наші ночі, але вже варто вкладатися раніше і прокидатися ближче до шкільного часу. Так тілу дитини буде легше перелаштуватися, а сталий ритм додає відчуття безпеки.

Можна робити це поступово — лягати і вставати на 10–15 хвилин раніше щодня.

2. Профілактичний огляд. Є час пройти обстеження у поліклініці, здати аналізи — щоб переконатися, що тіло дитини готове витримати навантаження, яке під час адаптації тільки зростатиме

3. Розширення кола спілкування. Якщо дитина проводить час переважно з близькими дорослими, у школі вона може почуватися більш тривожно. Якщо є можливість, скеруйте її до табору, гуртка чи безпечного простору, де вона могла б спілкуватися з однолітками. Це допоможе знизити ризик тривоги й поступово звикнути до більшої кількості людей.

Іноді я прошу родини з дітьми, які здебільшого бувають удома, намагатись частіше бувати у місцях із більшою кількістю сенсорних подразників — щоб тренувати витримку до звуків і візуальних стимулів, поступово збільшуючи навантаження. (Це скоріше для нормотипових дітей)

4. Спостереження за станом дитини. Якщо ви помічаєте тривожність, гіперпильність, збудження, зміни харчової поведінки, зниження настрою чи агресивність, і це триває понад місяць — варто звернутися за консультацією до психолога.

Краще отримати підтримку до початку навчання.

Тривога перед школою може маскуватися під дратівливість, апатію чи загальне підсилення тривожності.

Часто саме зараз запити про зміну настрою дітей виявляються саме тривогою перед новим навчальним роком.

5. Спокійна підготовка речей. Є час розпочати спокійну підготовку речей до школи. Краще починати з того, що для дитини буде найбільш бажаним. Новий пенал, ручки, спортивне взуття…

Сьогодні ми говорили зі знайомою дитиною про те, що варто б було перебрати речі, в яких вона ходитиме до школи. За літо дитина з багатьох речей виросла.

6. Підготовка робочого місця. Дитина може сама або з допомогою дорослих упорядкувати стіл, кімнату чи простір для навчання вдома. Це допомагає налаштуватися на новий шкільний етап.

7. Відновлення контактів. Часто діти відчувають тривогу перед поверненням до свого класу, до контактів – чи збереглись стосунки, чи приймуть мене саме зараз в групі, наскільки всі змінились.

Можна запропонувати разом з однокласниками піти в кіно, щоб налагодити контакт. іноді діти збираються і разом грають в настільні ігри, чи плетуть сітки, роблять заготовки на 3д принтерах, допомагають в притулках для тварин…

8. Якщо є контакт із класними керівниками, дізнайтеся, чи будуть нові вчителі, чи можна прогулятися школою та побачити зміни. Чим більший рівень тривоги, тим більше дитині потрібна інформація про простір, правила й стосунки.

Якщо є важливі зміни в житті дитини, родини, особливості її стану чи реакцій - варто повідомити про це вчителів.

9. Безпека на шляху до школи. Якщо дитина добиратиметься сама - перевірте, чи є по дорозі укриття, проговоріть і відпрацюйте алгоритм дій та зв’язку.

Якщо школа нова, пройдіться з дитиною, покажіть їдальню, вбиральню, укриття.

10. Символ підтримки. Можна купити або зробити для дитини щось, що стане «якірцем» спокою та нагадуванням: «Я з тобою, де б ти не була/був» — браслет, значок, брелок, маленька м’яка іграшка, ліхтарик. Або зробити спільне фото, щоб воно було з дитиною у школі.

11. «Вітаміни близькості». Разом з UNICEF Ukraine і Ти як? створено скарбничку у підтримку дітей та дорослих:

• 12 стікерів для Viber та Telegram;

• 24 ідеї, що сказати замість «молодець»;

• 12 ідей записок у ланчбокс чи наплічник.

Усе — у вільному доступі. Стікери для месенджерів —короткі кумедні повідомлення («я в безпеці», «обіймаю», «тримаю за лапку»), які можуть бути особливо зручними для підлітків. Записки — для молодших школярів, щоб дитина відчувала вашу присутність на відстані. А замість «молодець» — слова, які підтримують і додають мотивації.

Завантажити можна тут: https://bit.ly/3UzMViU

12. «База» самопідтримки. Разом із дітьми можна створити набір практик, які допоможуть заспокоїтись і відчути більше контролю, коли нас немає поруч.

• У застосунку Моментал (проєкт ЮНІСЕФ, для якого я створювала 365 вправ) є практики заземлення, дихальні, для м’язової релаксації та розвитку міжпівкульної взаємодії: https://momental.onelink.me/HYR7/1rkibzu6

• Ще один додаток — Safe Place.

• Книжечка-розмальовка з ідеями для заспокоєння: https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../10_coloring_book.pdf

За матеріалами Світлани Ройз