ПАНІЧНА АТАКА. Як допомогти дитині та дорослому

ПТСР: коли минуле не відпускає…

Травма – це не тільки те, що сталося з нами, а й те, що залишилося всередині після цього.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це коли мозок і тіло «застрягають» у режимі небезпеки, навіть якщо загроза давно минула.

Як це виглядає?

🔻 Флешбеки – мозок повертає вас у травматичний момент, і здається, що це відбувається знову.

🔻 Гіпервигіляція – ви завжди насторожі, навіть у безпечних ситуаціях.

🔻Дисоціація – відчуття відстороненості, ніби ви перебуваєте не тут.

🔻Гормони стресу циркулюють в організмі – кортизол, адреналін.

🔻Саморуйнівна поведінка – вживання алкоголю, наркотиків...

🔻 Тривога, безсоння, агресія, емоційне оніміння, нав’язливі думки…

🙋‍♂️ “Чому я не можу просто забути?”

Тому що ПТСР – це не про слабкість. Це про те, що ваша нервова система колись опинилася в небезпеці й досі намагається вас захистити.

Але є хороші новини: ви можете навчити мозок, що ви в безпеці.

Як повернути контроль?

1️⃣ “Перекодування” мозку через рух

Ваше тіло пам’ятає травму. Допоможіть йому відпустити її:

💃 Танці – хаотичні, неконтрольовані рухи допомагають “вийти” із застряглого стану.

🥊 Бокс – дає вихід гніву та енергії, що застрягла всередині.

🚶 Прогулянки (бажано природою) – допомагають повернути контакт із реальністю.

2️⃣ Дихання “4-7-8”

Дихання змінює стан мозку. Спробуйте:

➡️ Вдих – 4 секунди

➡️ Затримка – 7 секунд

➡️ Видих – 8 секунд

Повторіть 5 разів. Ваше тіло автоматично перемикається із “режиму виживання” у “режим відпочинку”.

3️⃣ Техніка “Погляд на безпеку”

Коли відчуваєте тривогу, повільно подивіться навколо і знайдіть 3 ознаки безпеки.

🔹 Закрите вікно, що захищає від шуму.

🔹 Спокійний вираз обличчя друга чи колеги.

🔹 Тепло в руках від чашки чаю.

Це допомагає мозку зрозуміти: “Я тут. Я в безпеці.”

💙 Пам’ятайте: ПТСР – це не вирок. Це досвід, який можна пережити. І ви не самі. Якщо симптоми заважають жити, зверніться до психолога. Просити про допомогу – це сила, а не слабкість.

З турботою про вас,

Ваш психолог.

Як впоратися зі щоденним стресом і тривогою в умовах невизначеності

 Коли загрози здаються невидимими, а майбутнє – розмитим, тривога та стрес можуть стати постійними супутниками. Це виснажує, змушує здаватися безпорадним. Але навіть у найважчих умовах можна знайти способи повернути контроль і відчуття стабільності.

 Прийняття ситуації та емоцій

Неможливо контролювати все, що відбувається. Зосередься на тому, що реально у твоїй зоні впливу. Запитай себе: «Що я можу зробити прямо зараз, щоб підтримати себе?». Прийняття не означає капітуляцію — це усвідомлення реальності.

Не борися зі своїми почуттями. Вони — нормальна реакція на складні обставини. Спробуй сказати собі: «Я відчуваю страх, і це нормально», «Мій стан зараз не визначає мене назавжди».

Це допомагає знизити емоційний тиск і дає простір для дій.

 Розділяй страх і реальну загрозу

Зроби практику: випиши всі свої страхи та розділи їх на два списки:

Те, що можна вирішити.
Те, що від тебе не залежить.

Працюй лише з першим списком, залишаючи другий для «спостереження».

 Практичні способи знизити тривогу

 Дихання «коробкою» (Box Breathing):

Вдих на 4 рахунки.
Затримка на 4 рахунки.
Видих на 4 рахунки.
Затримка на 4 рахунки.

Техніка «Мій безпечний простір»

Сядь у зручному місці та заплющ очі. Уяви місце, де тобі спокійно й безпечно (це може бути реальне місце або вигадане). Уяви, як виглядає це місце, які звуки там є, що ти відчуваєш. Побудь там кілька хвилин, вдихаючи спокій і видихаючи тривогу. Ця техніка допомагає знизити напруження і знайти внутрішній ресурс.

 Створи «екран» для мозку

Уяви, що перед тобою екран, на якому ти можеш «відключати» потік тривожних думок. Уяви, як натискаєш кнопку паузи, і цей потік стихає. Ця вправа тренує мозок відволікатися від тривожних сплесків.

 «Енергетичне розвантаження»

Стрес і тривога накопичуються в тілі. Їх можна «випустити» через:

Різкі рухи: пострибай, побий подушку, потанцюй під гучну музику.
Глибоке видихання: зроби глибокий вдих, а потім видихни з силою, ніби позбавляєшся зайвого.

 Рухайся до відчуття стабільності

Фізична активність навіть на 5 хвилин знижує рівень кортизолу (гормону стресу). Навіть кілька хвилин прогулянки, йоги, танців або простих вправ допоможуть тобі почуватися краще.

 Підтримуй зв’язки

Розмовляй із близькими, навіть якщо це короткі дзвінки. Емоційна підтримка — це твоє укриття у моменти тривоги.

Ти не сам. Стрес і тривога — це нормальна реакція на невизначеність. Пошук балансу у часи небезпеки — це процес. Роблячи невеликі кроки кожного дня, ти зміцнюєш себе. Але ти завжди можеш знайти точки опори у своїх діях, думках та емоціях. Вір у себе й зроби перший крок до спокою.

12 вправ, що допоможуть подолати психологічні травми

📚Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.

Крок 1️⃣. Безпека і внутрішній зміст

Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м'язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.  

🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.

Крок 2️⃣. «Заземлення» і концентрація

При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».

🧍🏻‍♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.

Крок 3️⃣. Відновлення джерел живлення (ресурси)

У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім'я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система. 

📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.

Крок 4️⃣. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань

Усвідомити відчуття через соматичне.       

🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.

Крок 5️⃣. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції

Як тільки у вас почнуть з'являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».

Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»). 

❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?».

Крок 6️⃣. «Маятник»

Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».

🧘🏻‍♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.

​​

Крок 7️⃣. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства

Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми. 

❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.

Крок 8️⃣. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння

Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля. 

☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.

Крок 9️⃣.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду

Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію. 

🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.

Крок 1️⃣0️⃣.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»

Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.

🙆🏻‍♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.

Крок 1️⃣1️⃣. «Орієнтація»

Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.

📝Вправа.

Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.

Крок 1️⃣2️⃣.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів

Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».

Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!

Анна Стасюк

Як покращити сон. 🙂

Поради щодо покращення сну від Вікторії Горбунової. Вона поділилася тим, що робить сама.

🛌 Найперше - я вчусь лишати телефон за межами спальні.

🛌 Сплю з відчиненими вікнами навіть узимку.

🛌 Перед сном приймаю доволі теплий душ та вдягаю шкарпетки або беру грілку в ноги.

🛌 Купила зручну м’якеньку подушку.

🛌 Лягаю спати до 23-ї, намагаюсь до 22-ї.

🛌 Гуляю перед сном щовечора в будь-яку погоду.

🛌 Не їм за три години до сну, особливо солоного.

🛌 Намагаюсь не пити багато перед сном, але коли прокидаюсь вночі випиваю кілька ковтків води.

🛌 Ходжу в туалет навпомацки, не вмикаю світло та й взагалі намагаюсь не розплющувати очі, щоб остаточно не прокинутись.

🛌 Якщо нападають думки в ліжку - медитую, зосереджуюсь на диханні, наприклад.

🛌 Не п‘ю кави після обіду та й взагалі обмежила себе в каві до одного горнятка близько 11-ї години дня.

🛌 Якщо рано прокинулась - намагаюсь не валятись, а встаю та йду робити щось корисне (сніданок, наприклад, або масаж обличчя).

🛌 Уважно дивлюсь на себе в дзеркало після ночі поганого сну і переконуюсь, що повторювати цього не варто.

😌

Всім доброго сну й не зволікайте з вирішенням цієї проблеми, якщо маєте її. Добрий сон не просто важливий, він критично важливий. Більшість важких хвороб, в тому числі рак та діабет серед факторів ризику мають порушення сну.

Посилання на відео на цю тему.

Розлади сну у дітей та дорослих

П'ять ПРОВАЛЬНИХ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ

 "Все буде добре", "не засмучуйся", "це не кінець світу", "я ж говорив(а)" - це НЕ підтримка.

Немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку.  

Але є речі, які точно не треба робити, тому що вони ніяк не допомагають і не є підтримкою.

 

 1. Порожні обіцянки

 "Все буде добре", "все утвориться", "життя обов'язково налагодиться" - це порожні обіцянки.  

Якщо не знаєте, що сказати, – мовчіть, будьте поряд і обіймайте.  

Ви здивуєтеся, але один із найефективніших способів підтримки – теплі дружні обійми та прості слова співчуття ("Мені дуже шкода", "Я так тобі співчуваю").

 

 2. Заборона на емоції

 "Не плач", "не треба так переживати", "заспокойся", «візьми себе в руки». 

 

Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її, то ви якраз таки допомагатимете їй виявляти свої емоції, а не пригнічувати їх.  

Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються на хвороби та отруюють нам життя.

 

Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли перебуває у важкій життєвій ситуації.

Тому, якщо ви хочете підтримати чи втішити когось – дайте йому можливість розповісти про свої переживання.

 

 3. ЗНЕЦІНЕННЯ ЧУЖОГО БОЛЮ

 "Це не варте таких сліз", "це не кінець світу", «це можна пережити».

 

 Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не розумієте, як влаштовані її переживання — це не означає, що вона не страждає. 

Але найстрашніше те, що знецінення завдає реальної шкоди.  

Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, почувається непотрібною, не зрозумілою, втрачає здатність до довіри.

До речі, психологи відносять знецінення однієї зі складових емоційного насильства.

 

4.НЕКОРИСНІ ПОРАДИ

Це ж очевидно — будь-якій людині з проблемою необхідно в першу чергу виговоритися і бути почутим.  

Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити, вдягнути слова те, що він відчуває.

А поради, адресовані в минуле ("треба було зробити так"), — найбезглуздіше, що можна сказати.  Вже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.

 

 5. ОЦІНЮВАЛЬНІ КОМЕНТАРІ

 "Раніше думати треба було", "а я тебе попереджав(а)", "все ж було очевидно заздалегідь", "не треба бути таким наївним" і т.д.

 

Тут навіть коментарі зайві.  

Цілком зрозуміло, що це не підтримка.

Це банальне самоствердження за рахунок більш слабкої та вразливої ​​(бо йому зараз погано, він проживає горе) людини.

Найкращий спосіб підтримати близького друга чи рідну людину — просто бути поруч, уважно вислуховувати, дбайливо та тепло обіймати.

Не оцінювати та не знецінювати, не перебивати зі своїми коментарями, не переносити на нього свої проекції, домисли та висновки з порадами.

 

Все, що потрібно, - це жива участь, добре співчуття, душевне тепло.  

Можливість висловити свої почуття, емоції, переживання.

(с) Олена Сисоєва

🟠 Вікарна травма: як не захлиснутись чужим болем

Будь-хто, хто близько спілкується з людьми, які пережили ті чи інші травмуючі події в житті, теж опосередковано страждає і не застрахований від вікарної (непрямої) травми.

 У групі ризику знаходяться медичні і соціальні співробітники, юристи, психологи, психотерапевти, волонтери. Але є висока ймовірність вікарної травми й у людей із сильним почуттям емпатії, здатністю співпереживати. 

Люди, які чужий біль та страждання сприймають як особистий біль і буквально пропускають через себе. 

 

☝️Вікарну травму часто плутають із вигорянням, але між ними є одна суттєва відмінність - емоційне вигоряння майже ніколи не пов’язане із травмуючою подією. 

 

🟩 Основні ознаки вікарної травми:

 поведінкові та фізичні: 

Уникання спілкування з іншими людьми. Пошук усамітнення. Людина може шукати «заспокоєння» в алкоголі та інших психоактивних речовинах. Або може свідомо навантажувати себе фізичною чи розумовою роботою та виконувати її до знемоги.

 Порушується апетит, сон. Можуть з’являтись головні болі, висипання на шкірі, виразки та печія в ЖКТ. 

 емоційні симптоми: 

 Відчуття тривоги, роздратування, суму, злості. Настрій може часто змінюватись протягом дня. Важко зосереджуватись навіть на простих задачах.

 когнітивні симптоми:

Проблеми із концентрацією уваги, запам’ятовуванням, та прийняттям рішень у повсякденному житті. Стає складно виконувати навіть прості задачі: приготувати собі їжу, прийняти душ, почистити зуби і т.і.

 Людина також може помітити, що їй важко перестати думати про травму, яку пережив близький або той, з ким йому довелося спілкуватися. Ці думки набувають нав'язливого характеру, при цьому спроби переключити увагу часто виявляються безуспішними.

  духовні симптоми:

Включають відчуття безнадійності, втрату життєвих орієнтирів, цілей та мрій. 

▫️ З'являється відчуття відірваності від інших та світу загалом. 

▫️Людина гостро відчуває втрату сенсу життя, може відчути себе непотрібною, такою, яка не гідна або не заслуговує на любов і увагу оточуючих.

 

❓Як зменшити ризик травмуючого впливу чужих переживань?

 Переконайся, що ти достатньо часу відводиш для себе і свого відпочинку;

 Залишай роботу на роботі, чітко розмежовуй професійний і особистий простір;

 Виділяй достатньо часу для сімейного дозвілля, свого хоббі, інтересів;

 Корисним є ведення щоденника емоцій. Візьми за правило занотовувати свої емоції зранку, вдень і ввечері;

  Фізичні навантаження можуть даватись складно, але вони є дуже доцільними для зняття напруги. Знайди те, що тобі подобається виконувати більш за все і приділяй цьому хоча б 15 хвилин вдень;

Застосовуй вправи на зняття стресу і емоційну стабілізацію. 

❗️Якщо стан не поліпшується, не відкладай і звернись по допомогу до психолога або психотерапевта. 

  І, будь-ласка, не забувай дякувати собі за кожну виконану справу.

А також за те, що ти просто є у цього дня, а він у тебе!!!

Чотири типи горя, про які вам ніхто не сказав

Стаття Сари Епштейн – доктора психології, сімейного терапевта з Філадельфії

Слово «горе» зазвичай сприймається виключно як реакція на смерть. Але таке вузьке розуміння не дає змоги охопити весь діапазон людського досвіду, який створює і викликає стан горя. Ось 4 види горя, які не мають прямого стосунку зі смертю.

1.ВТРАТА САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ: ролі або відчуття приналежності 

Наприклад: 

🔹 Людина, яка переживає розлучення і відчуває втрату від того, що вона більше не «подружжя». 

🔹Жінка, яка мала рак грудей і переживає відчуття втрати частини себе через подвійну мастектомію. 

🔹Батьки дорослих дітей, які переживають синдром «порожнього гнізда», втрату ролі батьків у її прямому розумінні. 

🔹Людина, яка втратила або змінила роботу і через це переживає втрату професійної самоідентифікації. 

🔹Людина, яка покинула релігійну спільноту і відчуває втрату приналежності до групи. 

▫️Щоразу, коли людина втрачає те, що становило її самоідентифікацію, вона оплакує відчуття втрати себе. Люди тужать за тим, ким вони були раніше, і зрештою їм доводиться творити нову історію свого життя, яка включала би в себе також і цю втрату. 

▫️В деяких випадках людина має відчуття, що її обікрали - як у випадку людини, що опинилася перед фактом розлучення, або у разі хвороби, яка вимагає ампутувати частину тіла. Для цих людей горе поглиблюється відчуттям, що вони втратили контроль над ситуацією. 

▫️Інші ж люди самі роблять вибір — змінити свою сутність, як це стається у випадку виходу з релігійної групи або при зміні праці (не місця роботи, а виду занять). Хоча ці ситуації виглядають легшими, однак у них люди можуть проходити через горе з двоїстими переживаннями: адже вони самі вирішили покинути те, за чим тужитимуть. Вони можуть вважати, що не мають права сумувати за цією втратою, бо самі прийшли до отакого рішення.

2.ВТРАТА БЕЗПЕКИ: відчуття фізичного, емоційного та психічного благополуччя 

Наприклад: 

🔹Люди, які зазнали фізичного, емоційного або сексуального насильства, а тепер силкуються почуватися в безпеці у щоденному житті. 

🔹Сім’ї, які мають фінансові та житлові проблеми, мають відчуття існування «на межі».

🔹Діти розлучених, які переживають втрату «цілісної» сім’ї. 

🔹Члени спільноти, які зіткнулася з насильством у своїй спільноті й почуваються дестабілізованими, у небезпеці. 

🔹Людина, яка довідалася про невірність партнера, більше не може відчувати емоційну безпеку в цих стосунках. 

▫️На базовому рівні ми очікуємо відчуття безпеки у своїх домівках, спільнотах та стосунках. Втрата відчуття безпеки, чи то фізична (після «вторгнення»),чи емоційна (після зради) може зробити для людини довколишній світ небезпечним місцем. 

▫️Симптоми втрати безпеки можуть включати в себе підвищену тривожність навіть за відсутності небезпеки - або ж нечутливість до того, що відбувається довкола (оніміння почуттів). У багатьох людей, особливо тих, що страждають від ПТСР (посттравматичного стресового розладу), нечутливість і гіпертривожність можуть чергуватися навперемін. 

▫️Тим, хто зазнав травми, насильства і/або нестабільності, дуже тяжко відновити відчуття внутрішньої безпеки, навіть якщо обставини вже виправилися. Окрім видужання від травми, людині ще треба пережити горе від втрати відчуття безпеки, і навчитися вибудовувати його заново.  

3.ВТРАТА АВТОНОМНОСТІ: можливості керувати своїм життям і справами 

Наприклад: 

🔹Людина, яка горює через втрату фізичних і/або когнітивних здібностей. 

🔹Літня людина, яка більше не може потурбуватися сама про себе, і горює над своїм «згасанням».

🔹Людина, яка переживає часи фінансової кризи і втрачає відчуття незалежності, опинившись у ситуації, коли необхідно покладатися на підтримку інших. 

▫️Цей вид горя врізається у саму глибину людської потреби управляти своїм тілом і своїм життям. Втрата автономності призводить до горя від втрати почуття контролю і боротьбу за збереження своєї самоідентичності, незалежності. Такі люди мають завдання відгорювати свої втрати і переосмислити себе заново, хто вони є перед лицем цих обмежень.

4.ВТРАТА МРІЙ АБО ОЧІКУВАНЬ: боротьба з нездійсненним 

Наприклад: 

🔹Людина/пара, яка зіткнулася з безпліддям. 

🔹Студент-відмінник, який намагається знайти собі місце у «реальному світі». 

🔹Людина, чиє кар’єрне сходження не відповідає її власним очікуванням. 

🔹Людина, чия спільнота раптом зробила поворот у напрямку, з яким вона не погоджується. 

▫️Цей тип переживань (він є горем, якщо становить велику втрату для особистості) характеризується глибокою дезорієнтацією. Переважна більшість людей живуть із відчуттям, що ми знаємо, як цей світ побудований, і як він функціонуватиме надалі. Коли життєві події розбивають наші очікування, людина може мати глибоке відчуття горя і несправедливості. 

▫️Вийти заміж і не отримати сімейного щастя, люблячого чоловіка, слухняних здорових дітей — це втрата очікувань, яка для душі є горем. Людина часто живе постійно порівнюючи себе з іншими. Несподівані зрушення у своїй стабільній групі можуть призвести до втрати знайомої реальності й нерозуміння, як цей світ узагалі влаштований.

🔵 ПОВЕРНУТИ СЛОВУ «ГОРЕ» НАЛЕЖНЕ ЙОМУ МІСЦЕ

Втрата самоідентифікації, безпеки, автономності чи очікувань — це реальні втрати, які вимагають, щоб їх прожили як горе. Відгорювали. Час скорботи і жалоба за втраченим можуть допомогти нам пройти через момент або період хаосу з тією лагідністю до себе, яку ми виявляємо до іншої людини у скорботі. 

Той, хто переживає скорботу, має право на гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію, а також на нелінійне зцілення (з поверненнями хвиль болю). У той час як одні люди переживають свої невдачі і трагедії у горі та скорботі, іншим чомусь «відмовлено» у праві плакати над своїм особистим горем. Тому психолог дає нам цей дозвіл. 

Хай би що чи кого ви втратили — дорогу людину, мрію про сім’ю чи необхідну вам роботу, - 

Ви можете горювати. 

Ви можете переживати скорботу.

Ваша втрата реальна. 

 Оригінальна стаття

Глибокий видих. Чому працює для стишення?

Серед технік емоційної саморегуляції перше місце зазвичай виділяють техніці глибокого дихання (а точніше – глибшого видиху). Сьогодні хочемо трошки прояснити, чому саме намірено активний видих дозволяє заспокоїти пульс, а відтак – і допомогти “перемикнутись” з режиму надмірного страху/гніву/смутку, коли це не доречно. 

➡️🌼 Існує так звана респіраторна синусова аритмія. Коли людина вдихає, її діафрагма (а це м'яз, який розмежовує грудну та черевну порожнини) опускається, ребра піднімаються, відповідно відстань між ними збільшується, що створює більше простору для збільшення об’єму серця. Це змушує кров у серці сповільнитися через більший об’єм серця і як наслідок, мозок посилає сигнал серцю, щоб прискорити пульс.

⬅️💨 При активному видиху відбувається зворотне. Діафрагма рухається вгору, ребра – вниз, відстань між ними зменшується, об’єм серця зменшується і змушує кров усередині нього прискоритися. Мозок людини посилає сигнал до серця, щоб сповільнити частоту серцевих скорочень.

Переважно наш видих є просто розслабленням діафрагми та міжреберних м’язів. Однак, коли ми активно видихаємо, ми можемо цілеспрямовано сповільнювати частоту серцевих скорочень.

✅ Тому щоразу, коли ви хочете сповільнити пульс (в будь-яких ситуаціях) – зробіть вдих, а потім інтенсивний, тривалий видих (бодай один, але зазвичай потрібно близько 4-7 циклів для повної стабілізації). 

©

Хаб стійкості

СТАДІЇ ПРИЙНЯТТЯ СИТУАЦІЇ

Життєвий шлях кожної людини складається не тільки зі щасливих подій - на жаль, ми не можемо прожити життя, не зіткнувшись з проблемами, труднощами і розчаруваннями (наприклад, зміна стратегії компанії, скорочення, розставання або смерть рідної людини). Однак далеко не всі можуть спокійно і стійко подолати подібні ситуації.

За великим рахунком, будь-який життєвий процес, алгоритм або комбінація складається з декількох етапів.

Першим вченим, який розкрив питання про стадії прийняття неминучої ситуації, була Елізабет Росс (08.07.1926 - 24.08.2004) - доктор і психіатр, яка працювала в США. Вона розгрупувала дані стадії, докладно описала кожну з них у своїй книзі «Про смерть і вмирання».

1️⃣ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Характеризується як відмова від розуміння того, що сталося.

Стадія нетривала. Людина ніби завмирає. Це дозволяє «не зійти з розуму», дає час свідомості почати пропорційно і поетапно сприймати інформацію, обробляти її і робити відповідні висновки.

Дана стадія небезпечна тим, що людина може ігнорувати не тільки зовнішні події, а й свій внутрішній стан.

📣 Чим допомогти людині? Дуже обережно повернути її до реальності, дати час для розуміння змін.

2️⃣ ГНІВ

Людина починає розуміти, що проблема є, вона реальна і досить серйозна. Даний відрізок прийняття проблеми є одним з найважчих.

Саме на цьому етапі важливо розуміти, що гнів у людей викликають не зміни самі по собі, а ті втрати, які вони несуть за собою.

В даний момент, людина думає, що її ніхто не розуміє і не проявляє необхідного співчуття. Це ще більше підвищує сплески агресії.

Небезпека цієї стадії в тому, що неконтрольована агресія може зіпсувати відносини з оточуючими.

📣 Чим допомогти людині? Усвідомити, що гнів і агресію не слід утримувати в собі, їх необхідно скеровувати в інше русло.

3️⃣ ТОРГ

На даному етапі суб'єкт живить себе надією, що ситуацію, яка склалася ще можна виправити, якщо вчинить будь-які дії для цього. Це спроба відкласти неминуче.

Торг - це ознака того, що люди вже починають дивитися в бік майбутнього. Вони ще не розлучилися зі своїми страхами, але вже шукають нові можливості і йдуть на переговори.

Небезпека цієї стадії може бути в тому, що людина тішить себе ілюзією, що незабаром проблема вирішиться і все повернеться на круги своя і, в зв'язку з цим, починає проявляти певну активність.

📣 Чим допомогти людині? Спрямовувати енергію в позитивне русло; стимулювати мозкові штурми; допомагати оцінити ситуацію і можливості, що відкриваються по-новому.

4️⃣ ДЕПРЕСІЯ

Якщо попередня стадія має негативний результат, люди будуть перебувати в стані пригніченості, депресії, невпевненості в майбутньому і відсутність енергії. Фаза депресії є однією з найважчих і, найчастіше, затяжних.

В даному стані багато людей замикаються в собі: намагаються сидіти вдома, не з'являтися на вулиці або в суспільстві, припиняють стежити за своїм зовнішнім виглядом і здоров'ям. Однак є і категорія людей, які більш ніж «живі» в соціумі: комунікують з друзями і активно працюють, але при цьому щодня страждають.

📣 Чим допомогти людині? Визнати існуючі складнощі і проблеми; усунути ті страхи, сумніви і вагання, що лишилися. Шукати шляхи виходу з депресивного стану, підтримати будь-які спроби активних дій і забезпечити позитивний зворотний зв'язок.

5️⃣ ПРИЙНЯТТЯ

Смирення або прийняття неминучого горя - це не визнання того, що ваша життя жахливе і більше не має сенсу. Процес смирення має на увазі усвідомлення того, що дана проблема не дає вам далі жити нормальним життям і необхідно переступити через неї, щоб жити і розвиватися далі.

Іншими словами, прийняти неминуче просто необхідно, щоб життя заграла яскравими фарбами і пройти цю стадію людина має вже сама. Найважливіше усвідомити просту істину - проблему, на яку ви не в змозі вплинути, слід відпустити.

❗️ Знання теорії п'яти стадій, не допоможе вам безболісно прожити проблему або просто викинути її з голови. Але розуміння на якій стадії ви знаходитеся і чого вам чекати від вашого розуму, допоможе подолати настільки важкий відрізок більш швидко і без серйозних наслідків.

Пізніше колега доктора Кюблер-Росс Девід Кесслер за згодою її рідних додав до п'яти стадій 6️⃣ : розуміння того, що все, що робиться, має сенс.

"До розуміння можна прийти мільйоном різних шляхів. Скажімо, я став краще, переживши втрату коханої людини. Може бути, мій коханий чоловік пішов з життя не так, як це повинно було б статися, і я можу постаратися зробити світ кращим, щоб такого не траплялося з іншими", - говорить Девід Кессл

Психологічна самодопомога

Дані техніки можна використовувати у форматі самодопомоги, а також у форматі допомоги іншим, адже ці техніки належать до першої психологічної допомоги.

        Техніки заземлення: Вправа «Тут і тепер».

1. Де я?

2. Який сьогодні день?

3. Яке сьогодні число?

4. Який сьогодні місяць?

5. Який рік?

6. Скільки мені років?

7. Яка зараз пора року?

Здавалось би це прості запитання, але у стані гострого птср людина може забувати інформацію, а подібні питання якраз повертають її у реальність – тут і тепер.

       Техніки інтелектуального заземлення.

1. Детально опишіть середовище навколо вас, використовуючи всі органи чуття («Стіни білі, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).

2. Опишіть ваші буденні, щоденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви …).

3. Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».

Техніки стабілізації: Антистресове дихання.

Спробуйте дихати повільно.

Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання — на 1–2) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоб видих був удвічі довшим. Робіть цю вправу не менше 10 разів.

Альтернативна вправа: уявити, що ви вдихаєте аромат квітів, а на видиху – задуваєте свічки на торті.

                  Фізична стабілізація.

1. Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки. Випийте стакан води.

2. Поплескайте себе по зовнішній поверхні плечей і стегон, порухайте великими пальцями стоп, потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.

            Стабілізаційна техніка в уяві: Вправа «Безпечне місце».

Уявіть безпечне місце. Змалюйте собі місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ гострих стресових ситуаціях

  Цей протокол про допомогу людям, які щойно пережили стресову ситуацію.

 Цей протокол простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків.

 Під гострими стресовими ситуаціями маються на увазі ситуації, в яких є загроза життю людини.  

 1. Потрібно заспокоїтись самому. 

 Працюйте лише у стабільному емоційному стані.

 Коли ми усвідомлено йдемо на допомогу іншій людині у стресовій ситуації і ми знаходимося там же – це експертний стрес.  

Це означає, що я відчуваю схожі емоції, і мені теж страшно. Але моя відмінність - зниження тривоги відбудеться швидше, тому що я вмію їх контролювати.

 2. Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «включити» зовсім інші зони мозку.

 3. Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре. Все минеться. Життя налагодиться» тощо. Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Він вам не повірить і відчує, що його не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

 4. Говоримо у повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.

 5. Говорити чіткими короткими фразами.  

 "Поглянь на мене. Ти бачиш мене?" З цього можна розпочати.

 Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.

 6. Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся. «Я Тетяна я фахівець у кризовій ситуації».

 Не кажіть, що ви психолог. Психолог, психіатр, психотерапевт краще не вимовляти - ці слова мають стигматизацію і людина може почати додатково лякатися, що з ним щось не так.

 7. Запитайте ім'я: Як тебе звуть?

 8. Далі – куди ти йшов, що ти робив, що ти збирався робити, коли…? (завила сирена, почалися постріли всі почали бігти – назвіть ситуацію).

 Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.

 9. Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно. Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.

 Ми озвучуємо порядок дій до того, як відбулася подія, потім сама подія і те, що сталося після.

 10. Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості. Цей етап вимагатиме вашої творчості.

 Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола.

 Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але у мене поганий зір».

 11. Потім нормалізація.

 Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад сльози, розгубленість, тривога, втраченість, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) - це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».

 12. Пошук ресурсів (докладніше на прикладі нижче).

 13. Рідкісна ситуація - людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки).

 Не треба бити по щоках (як ми бачили у кіно).

Під час ступору людина чує і розуміє але не може рухатись.

 ВАЖЛИВО

 - Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу, 

навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Чи не переконуйте. Це не наше завдання.

 Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.

 - Пам'ятайте, коли ми надаємо першу допомогу ми надаємо допомогу людині, особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним.  

І наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складних, розумних слів, які можуть заплутати. 

 Говоримо дуже просто.

 ПРИКЛАД:

 Фахівець: Я з тобою. Я знаю, як тобі допомога. Мене звуть Тетяна. Я фахівець із кризових ситуацій. Я знаю, як тобі допомогти.

 Як тебе звати?

 Людина відповідає.

 Фахівець: Куди ти йшов? Пам'ятаєш, що ти робив?

 Людина відповідає.

 Фахівець повторює все простими словами, пов'язуючи всю послідовність.

 Фахівець: Я в окулярах і погано бачу, скажи який номер будинку навпроти?

 Людина відповідає, наприклад: "Я теж не бачу".

 Я: «Запитай, будь ласка, у когось».

 Фахівець далі, тримаючи у фокусі заземлення та стабілізацію: «Хочеш пити? Ось вода. У стресовій ситуації потрібна вода».

 Нехай пляшку з водою відкриє сама.

Будьте стресостійкі та допоможіть собі і тому хто потребує вашої допомоги.

Психологічного вам здоров´я!

13 стадій переживання стресу

На якій стадії психологічного стресу ви знаходитесь зараз?

1. Шок — перша швидка реакція на драматичні події

2. Оніміння — стан затуманеної свідомості, коли людина не до кінця розуміє, що відбувається, але перебуває у постійній напрузі.

3. Заперечення — людина не хоче і не може повірити в те, що сталося. 

Бурхлива емоційна реакція — вихід накопиченої тривоги через плач та істерику.

4. Лють — перехід із пасивної стадії проживання неминучого до активної. Агресія з латині перекладається як «рух до». Це означає, що злість дає нам енергію для руху.

5. Страх — після несвідомих шоку та оніміння приходить раціональний страх за життя близьких і своє власне. Чим швидше ви зізнаєтесь собі, що боїтеся, тим легше буде контролювати страх.

 

6. Дезорганізація — стан когнітивної пустоти, коли людина перестає сприймати й обробляти інформацію, мозкові процеси уповільнюються.

7. Пошук виходу — з часом повертається здатність мислити та приймати рішення, тому кожен починає шукати для себе найкращий варіант подальшого розвитку подій. На цьому етапі найважливіше адекватно сприймати чужий вибір і не нав’язувати свою точку зору.

8. Паніка — настає у випадку, якщо людина не знайшла виходу або не може визначитися,  що робити далі.

9. Вина — за свій вибір поїхати або лишитися, за те, що ви недостатньо допомагаєте іншим тощо.

10. Самотність — людина починає думати, що її ніхто не розуміє і не підтримує. Самотність може проявлятися через злість на тих, хто міг, але не допоміг. Також в такому стані людина може дорікати тим, кому краще, ніж їй зараз.

11. Ізоляція — спроба відгородитися від зовнішнього світу, щоб знайти в собі нові внутрішні опори.

12. Депресивна стадія — зазвичай настає тоді, коли небезпека вже відійшла. Внаслідок постійного стресу людина витратила занадто багато внутрішніх ресурсів, і, щоб їх відновити, потрібно відпочити як фізично, так і емоційно.

13. Незалежно від того, наскільки глибокими є страждання людини, повільно, але неухильно, вона повертаєтеся до звичного життя. Спочатку вона буде робити крок вперед і два назад, але поступово почне усвідомлювати те, що трапилося, і задіювати приховані «резерви сил». 

На стадії прийняття людина не просто вчиться жити в нових умовах , а й мотивує їнших, допомагає тим, хто опинився в важкій ситуації, надихає власним прикладом.

🔰 Важливо розуміти, що це крива, по якій всі рухаються з різною швидкістю. І якщо ви знаходитеся на різних стадіях з кимось із рідних або друзів, потрібно навчитися толерувати їхній стан, так само як і свій. Не давайте порад і не намагайтеся витягнути їх на наступний етап, просто оточіть їх максимальною турботою і підтримкою, на які здатні в силу свого емоційного стану. 

🔰 Дайте собі можливість проживати кожну з цих стадій так, як у вас виходить. Не аналізуйте, правильно чи неправильно ви реагуєте. 

🔰 Головне — рухатися від однієї стадії до іншої, бо найгірше — це застрягнути в одному зі станів. 

Бережіть себе 💛💙

Анна Паливода 

Самодопомога у кризовій ситуації

Ізраїльські психологи розробили низку протоколів, які допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях. Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими. 

1. Відновіть дихання з допомогою вправи «Свічка-Квітка»: задуваєте уявну свічку (довгий видих), вдихаєте аромат уявної квітки (мінімум 8 разів) 

2. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину. 

3. Торкніться будь-якої поверхні

Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо. 

4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури

Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі

5. Порахуйте від 20 до 0 вголос

При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.

6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла

Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури

7. Притисніть руки або спину до стіни

Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами»

8. Зробіть вправу «Метелик»

Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними

Також відновити спокій допомагають:

- спів або мугикання

- масаж очних яблук подушечками долонь

- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися) 

🔰 Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту. 

Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів: 

✔ приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес

✔ спіть, коли це можливо

✔ плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу

✔ лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати) 

✔ виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі

✔ по можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо

✔ дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин

✔ жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки

🔰 Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним. Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі

Ви маєте навчитися опановувати себе в стресових ситуаціях, щоб залишатися підтримкою для своїх близьких і продовжувати працювати на благо України 

Бережіть себе! 💛💙

 Анна Паливода

Сльози - не прояв слабкості… Чому плакати корисно? 😿

💦Сльози — це не означає, що ви вже не тримаєтесь. Це означає, що ви допомогли собі й перестали витрачати сили на утримування напруги.

💦Сльози звільняють і знеболюють. Зі сльозами організм виділяє природний «опіум» для полегшення болю.

💦Силою утримувати сльози — це боротись самому з собою. Можна навчитись цього не робити. І зберегти свої сили.

💦Заборона на сльози — це установка, яку можна змінити. Вона утворюється тоді, коли комусь поряд було важко витримувати ваші сльози. І доводилось тримати їх в собі, щоб нікого не бентежити.

💦Але це вже справа кожного — справиться зі своїми переживаннями поряд із людиною, яка має право полегшити свій біль своїми слізьми.

5 наукових фактів, чому плакати корисно:

1️⃣Сльози зволожують

Сльози відповідають за те, щоб очі не пересихали. Працюючи за комп'ютером та читаючи новини з екрана телефону, наші очі часто пересихають. Тому лікарі рекомендують поплакати.

2️⃣Сльози вгамовують біль

Сльози допомагають вгамувати не тільки емоційний біль, але і фізичний. Сльози сприяють виробленню енкефалінів. Ця речовина по своїй дії схожа на морфін, який знижує больові відчуття.

3️⃣Сльози очищують

Сльози очищують не тільки поверхню очного яблука, але і весь організм в цілому. Разом зі слізьми з організму виводяться токсини і гормони стресу.

4️⃣Сльози допомагають

Не дарма в стресових ситуаціях нам кажуть, що треба поплакати. Це не слабкість, а захисний механізм організму. Сльози допомагають перенести стресові ситуації та згладити їхні наслідки. Після плачу пульс і дихання сповільнюються, м'язи тіла приходять в розслаблений стан, тиск нормалізується.

5️⃣Сльози захищають

Фермент лізоцим, один з компонентом сліз, має сильну антибактеріальну та противірусну дію. А попадання сліз в ніс робить захист ще ефективнішим.

Ось так, сльози - цілком ефективна реакція організму на стрес, яка допомагає покращити фізичне та емоційне здоров'я.

Плачемо час від часу на шляху до перемоги України!💙💛

Автор: Тетяна Козлова

П'ЯТЬ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ

"Все буде добре", "не переймайся", "це не кінець світу", "я ж казав (ла)" - це НЕ підтримка!

Немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але зате є речі, які точно НЕ треба робити, тому що вони ніяк НЕ допомагають і НЕ є підтримкою.

1. ПОРОЖНІ ОБІЦЯНКИ

"Все буде добре", "усе владнається", "життя обов'язково налагодиться" - це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає нас в майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому).

Якщо не знаєте, що сказати, - мовчіть, будьте поруч і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один з найефективніших способів підтримки - теплі дружні обійми і прості слова співчуття ( "мені дуже шкода", "я так тобі співчуваю").

2. ЗАБОРОНА НА ЕМОЦІЇ

"Не плач", "не треба так хвилюватися", "заспокойся", "візьми себе в руки" і т.д.

Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її - то ви як раз таки будете допомагати їй проявляти свої емоції, а не придушувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються в хвороби і отруюють нам життя.

Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли знаходиться у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними і сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого з себе не зображуючи.

Тому, якщо ви хочете підтримати або втішити когось - дайте йому можливість розповісти про свої переживання.

3. Знецінення ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ

"Це не варто таких сліз", "це не кінець світу", "нічого ж по суті не сталося", "це можна пережити" і т.д.

Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не знаєте, як влаштовані її переживання - це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що "в Африці діти голодують" або "є ті, кому набагато гірше», не робить її страждання меншими.

Але найстрашніше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, відчуває себе непотрібною, втрачає здатність до довіри.

До речі, психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства.

4. БЕЗГЛУЗДІ ПОРАДИ

Це ж очевидно - будь-якій людині з проблемою вкрай необхідно в першу чергу виговориться і бути почутим. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити, наділити слова тим, що вона відчуває.

А вже поради, адресовані в минуле ( "потрібно було зробити так"), - саме безглузде, що можна сказати. Уже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.

5. ОЦІНОЧНІ КОМЕНТАРІ

"Раніше думати треба було", "а я тебе попереджав (ла)", "все ж було очевидно заздалегідь", "не треба бути таким наївним" і т.д.

Тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка.

Це банальне самоствердження за рахунок слабшої і вразливішої (бо їй зараз погано, вона проживає горе) людини.

P.S .:

Кращий спосіб підтримати близьку або рідну людину - просто бути поруч, уважно вислуховувати, дбайливо і тепло обіймати.

Не оцінювати і не знецінювати, не перебивати зі своїми коментарями, не переносити на неї свої проекції, домисли і висновки з порадами.

Все, що потрібно - це активна участь, добре співчуття, душевне тепло. Можливість висловити свої почуття, емоції, переживання.

І реальна конкретна допомога (посидіти з дітьми, зібрати грошей, приготувати їжу), а не абстрактні пропозиції.

"Кoли ви знахoдитесь з кимось, хтo ваc тотально приймає - це терапія. Відбувається зцілення."

"Кращий спосіб зцілити людину - це міцно її обійняти".

Автор статті Марина Зоріна