Вікторина "Загадки від Святого Миколая"

 Сюрпризи люблять усі, а діти особливо. Напередодні Новорічних свят та свята Святого Миколая в диво вірять навіть дорослі, тому поки йде урок готую для дітей початкової школи вікторину з безліччю цікавих загадок про зиму та зимові свята. Переможців чекаюь призи.

Психологічні особливості сучасних дітей

 

 

 

 

Гнів … Злість … Лють … Багатьом з нас знайомі ці почуття. Ці почуття із розряду тих, які дають сили. Вони допомагають активізувати психіку й організм в цілому. І вони також пов’язані із загрозливою ситуацією. Завдяки гніву, люті ми можемо набратися сил, рішучості й дати відсіч порушнику наших кордонів. Але загроза часто пов’язана не з виживанням і безпекою, а з самооцінкою, самоповагою, Я-концепцією. Часто загроза перебільшена, а реакція гніву в рази яскравіше і сильніше, ніж уявна чи реальна небезпека. І багатьом знайомі їх наслідки: спустошеність, вина, жаль, смуток, страх, руйнування відносин.

Річ у тому, що звичка гніватися і злитися формується в результаті успіху цієї стратегії поведінки, яка колись дала хороший результат. А можливо, дає і понині.
Розгляньте свій гнів. Що корисного він вам дає в короткочасній перспективі, одразу ж після того, як ви гнівайтесь? Чим він шкодить, що руйнує в довготривалій перспективі, тобто як відбивається на вашому житті в цілому, на інших людях?

Успіх у справі контролю злості можливий тільки в тому випадку, коли ви чітко бачите всю ситуацію в цілому і можете зважити вигоди, які отримаєте після того, як зможете впоратися з гнівом. Життя взагалі без гніву неможливе. А от життя без гніву надмірного можливе. Напишіть, що зміниться на краще, коли ви зможете контролювати свій гнів. Як вам здається, цих аргументів достатньо, щоб почати працювати над собою?

Яким буває гнів? У нього багато облич. Який ваш гнів? На що він схожий? У нього є колір? Форма? Спробуймо з ним познайомитися. Для цього його потрібно побачити, зрозуміти.

Завдання: спробуйте намалювати ваш гнів, вашу злість. Візьміть кольорові олівці або фарби, а також аркуш паперу. Згадайте свій гнів, свої відчуття у ті моменти, дозвольте руці малювати. Якщо вам ближче ліплення, можете використовувати пластилін, глину. Що у вас вийшло? Розгляньте свій витвір: його форми, кольори, деталі. Там є ви? Там є хтось ще? Може, це та людина, на яку ви насправді гніваєтесь? Які почуття у вас викликає ваше творіння?

Візьміть іще один аркуш і напишіть усе, що приходить у голову, дивлячись і слухаючи те, що ви створили.

Ланцюжок гніву. А. Бек, один із засновників когнітивно-поведінкової терапії, виділяє дві причини його виникнення:

1) як реакція на порушення ваших правил кимось;

2) як реакція на загрозу.

Часто порушення правил — це вже загроза. Важливо зрозуміти ваші правила і ваші особисті загрози, щоб навчитися з ними працювати.

Тригери – це ситуації, що запускають реакцію гніву. Вони, як правило, типові й повторювані, тому їх нескладно знайти. Згадайте і запишіть, що викликає ваш гнів? Він узагальнений, і ви можете підставити в нього конкретних людей, їх слова або дії: робить не те, що я очікував; не робить того, що я прошу; просить те, що я не можу зробити; каже невчасно; говорить занадто багато; говорить дурниці; ображає мене; ображає когось; багато вимагає; не проявляє поваги; ігнорує мене; ігнорує когось і т. д.

Типові думки. Ці ситуації запускають наші типові думки, які спрямовують нас далі по ланцюжку гніву. Для початку ці думки потрібно знати. Вони дуже швидкі, часто непомітні, але майже завжди здаються абсолютною істиною! Давайте їх виловимо і спробуємо витягнути на світло.

Відновіть у пам’яті те, з чого починався гнів. Що сталося? Хто що сказав? І найважливіше: про що ви подумали, коли це сталося? Про що думали, коли це відбувалося?

Після того як ви проявили гнів, агресію, записуйте думки, які вам тоді приходили в голову: про себе, про іншу людину, про світ взагалі.

Наступними ланцюжками гніву є почуття й емоції. Річ у тому, що, не знаючи, як та чи інша емоція називається, ми їх плутаємо. І замість гніву нам здається, що переживаємо злість, замість обурення — смуток, замість радості — страх. Опишіть усі почуття й емоції, які у вас з’являються після того, як типові думки, які ви вище виділили, пролітають у вас у голові. Що це за почуття? Оцініть, наскільки вони сильні (наприклад, за 10-бальною шкалою).

Поведінка. Важливо також зрозуміти свої тілесні реакції. Згадайте, що відбувається з вашим тілом у періоди злості. Де і що стискається, де відчувається жар або холод? Складіть свою карту тілесних маркерів гніву і злості, запишіть їх. Під час гніву у вас може зводити вилиці, тиснути в області серця або тиснути на плечі, ви можете стискати руки в кулаки, морщити лоб, вас може мучити печія, тремтіти ноги. Ці ознаки часто передують гніву.

Як приборкати свій гнів? Завдання першого кроку — зробити так, щоб реакція гніву не напала на вас раптово. Вправа така: подумайте і напишіть, що може саме завтра стати для вас ситуацією, яка запустить ваш гнів? Що може спровокувати вас на агресію завтра? І так на цілий тиждень.

Відчуваємо тілесні реакції та міняємо їх. Ви вже знаєте свої перші тілесні реакції в ситуації гніву. Їх насправді легше виявити, ніж думки. Цей факт ми й використовуємо. Головна суть подальшої роботи полягає в розумінні двох закономірностей:

1) бути злим у розслабленому стані неможливо;

2) мозку складно гніватися, якщо фокус уваги розосереджений, якщо ми відволікаємося від об’єкта гніву на щось іще.

Цим чимось є техніки релаксації та контролю дихання. Тому діємо у такому порядку:

1. освоюємо техніку контролю дихання;
2. освоюємо техніку релаксації;
3. практикуємо спочатку в спокійному стані, виробляємо навички та вміння;
4. пробуємо використовувати ці техніки в життєвих ситуаціях.

Тому, як тільки но ви зрозумієте, що все почалося (є тригер і є реакція тіла), включайте контроль дихання плюс використовуйте релаксацію.

Це допоможе вгамувати пристрасті, зупинити наростання гніву і дасть час мозку зупинити неадекватну реакцію. Або ж продовжити її, якщо вона адекватна ситуації.

Працюємо з думками. Іноді тілесних технік може не вистачити. В цьому випадку ми підключаємо свій розумовий ресурс. Пам’ятайте про ланцюжок гніву? У ньому є думки, які можна змінити. Наприклад: «Це не допоможе мені розв’язати проблему», «Від гніву зараз буде більше шкоди, ніж користі».
Можна поєднати техніки контролю дихання і допоміжних думок. Наприклад, на вдиху ви говорите собі: «Це не допоможе розв’язати проблему», на видиху: «Від гніву зараз буде більше шкоди, ніж користі».

Корисно також навчитися оцінювати думки, аналізувати їх на предмет істинності. Адже більшість гнівних думок виявляються на перевірку неправдивими та хибними.

Щоразу все буде проходити простіше і простіше, поки ваш мозок не навчиться робити свою роботу і не погодиться з тим, що гнів — не те, що варто вмикати в будь-якій складній ситуації.

Розберіться з невираженими емоціями! Іноді відбувається так, що гнів стає результатом накопичення злості. Тому спробуйте розібрати ту купу емоцій, почуттів і переживань, які свого часу не змогли бути виражені (з різних причин, у тому числі з причини своєї ж безпеки). Якщо залишився осад, він буде продовжувати отруювати ваше життя.

Поки не виллється на випадкового перехожого. А цим перехожим може виявитися хтось дуже близький і дуже важливий, що не має до вашого гніву ніякого відношення.

Найпростіший і безпечний спосіб — знайти собі психотерапевта і працювати з ним.

За книгою: «Практична психологія, або як підібрати ключик до будь-якої людини. 1000 підказок на всі випадки життя» Климчук В. О.

(Використано матеріали ресурсу https://lesechko.wordpress.com)

 

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ СІМЕЙНІ КОНФЛІКТИ ПРИ ДИТИНІ.

      

Ми майже два місяці на карантині, коли всі в дома 24 на 7, і порушений весь звичний ритм життя. Це призводить до перепадів настрою, як наслідок - сімейні конфлікти, та сварки.

Не завжди є можливість сваритися, так, щоб діти не стали свідками цього.Які наслідки для дитини мають сімейні сварки та конфлікти:

• Погана поведінка

      Побачивши конфлікт між батьками дитина відчуває шквал негативних емоцій, таких як страх, гнів, тривогу. І поки що маленька людина не знає, як з ними впоратися. Дитина може показати, що страждає, тільки за допомогою криків, капризів, впертості або неслухняності. Одним словом, намагається будь-яким доступним способом привернути увагу батьків, щоб вони допомогли впоратися з емоційною бурею всередині. Тому, якщо ви втомилися боротися з поганою поведінкою дитини, необхідно подивитися з боку на власне спілкування з партнером та з оточуючими.

• Зниження імунітету

      Кожна сварка батьків для дитини є стресом, а стрес незмінно впливає на здоров'я будь-якої, навіть дорослої людини. Якщо дитина постійно перебуває в стресовій ситуації, імунітет організму знижується і виникають хвороби, які прийнято називати психосоматичними. Тому найчастіше в конфліктних сім'ях діти постійно хворіють.

• Психічні розлади

      Під впливом стресу страждає, звичайно, і психіка малюка. Крайніми проявами можуть стати страхи, нічні кошмари, заїкання, енурез (нетримання сечі), нервові тики або навіть психічні захворювання. При цьому наслідки можуть наступати не відразу, а через роки. Або вони можуть бути просто вчасно не помічені батьками, захопленими «міжусобними війнами».

• Маніпулятивна поведінка

      Деякі батьки, посварившись на очах у дитини, відчувають свою провину перед нею. Намагаючись спокутувати її, вони дарують подарунки, знімають заборони або купують солодощі.Така поведінка веде до появи маленького маніпулятора в сім'ї: він розуміє, що може попросити все, що хоче, після сварки батьків.

• Приклад поведінки у конфлікті

Як відомо, діти навчаються за допомогою наслідування своїм батькам. Постійно спостерігаючи конфлікти батьків, дитина може засвоїти агресивні моделі поведінки в конфліктних ситуаціях. Особливо гостро це може проявитися в підлітковому віці, коли негативні емоції підстьобуються гормональними сплесками. І, як би ви не переконували дитину, що треба поважати один одного і жити мирно, вона буде транслювати те, що ви робили, а не те, що говорили. Прагніть вирішувати конфлікти конструктивно, спокійно і з повагою один до одного. Тоді ваш малюк теж навчиться цьому, навіть якщо не відразу.

• Труднощі у власній майбутній сім'ї

Наслідування батьків переноситься і в майбутнє дітей.Якщо дитина регулярно спостерігала сімейні конфлікти, саме така «форма спілкування» для неї стає нормальною. І інших, більш конструктивних інструментів для створення теплих сімейних стосунків у неї просто не буде. Чи бажаєте ви для своєї дитини такої сім'ї в майбутньому?

ВПЛИВ СТРЕСУ НА ДИТИНУ, ТА ЯК ДОПОМОГТИ

      Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу, оскільки посилюється психічна діяльність дитини у зв’язку з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації (інформаційний стрес). Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).

У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

ПРИЧИНИ СТРЕСУ У ДИТИНИ:

• патологічні спадкові фактори;
• особливості особистості;
• вік (юнацький, пізній);
• особливі періоди життя;
• тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
• негативні потрясіння;
• стихійні лиха;
• нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
• низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
• фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
• великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
• надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
• психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
• шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

ОЗНАКИ СТРЕСУ ДЛЯ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:

• помітне погіршення шкільної успішності;
• збільшення часу занять при зниженні результатів;
• виражене засмучення або хвилювання: небажання іти до школи, йти спати або приймати участь в спільних заняттях;
• постійні нічні кошмари;
• провокаційна поведінка: неслухняність непокора дорослим, агресія (довше одного місяця);
• часті спалахи роздратування.

ДЛЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ТА СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:

• зміни в шкільній успішності;
• вживання алкоголю або наркотиків;
• зміни в режимі сну або харчування;
• часті скарги на фізичний стан;
• одержимість питанням своєї ваги: невиправданий страх ожиріння;
• часті прояви агресії або жорстокості.
• Також можливі зміни що впливають на особисті якості людини що пережила психологічну травму. В такому випадку під травмованою особистістю матимемо на увазі таку особистість, яка не просто сформувалась під впливом травматичного стресу коли-небудь пережитого, але яка стала вважати позитивними патологічні зміни які відбулися з нею, також знаходити певну психологічну корись в цьому, іноді навіть цим пишатись.

Як ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇМ ДІТЯМ

• Поговоріть зі своїми дітьми

Перший крок до допомогти своїм дітям – це зрозуміти, що їх турбує, і підтримати їх. Таким чином, ви можете боротися зі стресом у джерела його витоку. Більш того, таке спілкування з вашими дітьми показує, що з вами можна поговорити і довіряти вам.

• Грайте зі своїми дітьми

У наші дні діти проводять все менше часу за грою. Фізичні вправи на свіжому повітрі природним чином знімають стрес, випускаючи гормони гарного самопочуття, названі ендорфінами. Діти, які більше тренуються, як правило, їдять краще, більш продуктивні в класі.
Тому, вийдіть на вулицю і грайте зі своїми дітьми. Йдіть в парк. Вирушайте в похід. Грайте в футбол. Як додатковий бонус ви зміцните свої відносини з ними, що також сприятиме зниженню стресу.

• Запишіть своїх дітей на уроки музики

Музика має сильний зв'язок з нашими емоціями. Відтворення і створення музики діє як ліки, які можуть допомогти знизити кров'яний тиск і зменшити частоту серцевих скорочень, щоб зменшити стрес, депресію і занепокоєння.
Слухайте музику, коли прибираєте чи допомагаєте з домашнім завданням, або відвідуйте концерти зі своїми дітьми.

• Заохочуйте сон

У наші дні дедалі менше дітей висипаються. Частково ця тенденція пов'язана зі збільшенням екранного часу. 40% дітей мають телевізор або iPad в своїй спальні, а 57% не мають регулярного сну. Це призводить до того, що 60% дітей недосипають. Дослідження показують, що це може дуже вплинути на збільшення дратівливості та стресу.
Норма сну залежить від віку вашої дитини. Малюки повинні спати від 11 до 14 годин на добу, дошкільнята – від 10 до 13 годин, а діти шкільного віку – від 9 до 11 годин на добу. Підлітки повинні спати не менше 8-10 годин щоночі. Переконайтеся, що ваші діти сплять за розкладом і розуміють важливість сну. Сімейна вечеря або вечір сімейного кіно може допомогти зняти стрес або запобігти стресу.

• Будьте зразком для наслідування.

 Дитина дивиться на вас як на зразок здорової поведінки. Робіть все можливе, щоб тримати свій власний стрес під контролем і управляти ним здоровим способом. Будьте уважні, які телевізійні програми, книги та ігри дивляться, читають і грають маленькі діти. Новинні передачі і жорстокі шоу або ігри можуть викликати страх і занепокоєння.

• Тримайте вашу дитини в курсі очікуваних змін, таких як робота або переїзд.
• Вчіться слухати.

Слухайте свою дитину, не критикуючи її і не намагаючись вирішити проблему одразу. Замість цього працюйте зі своєю дитиною, щоб допомогти їй зрозуміти і вирішити те, що її засмучує. Створіть почуття власної гідності дитини. Використовуйте підтримку і прихильність.

• Використовуйте похвалу, а не покарання.

 Постарайтеся залучити вашу дитину в діяльність, в якій він може досягти успіху.
Надайте дитині можливість робити свій вибір самій і мати певний самоконтроль у своєму житті. Чим більше ваша дитина відчуває, що вона сама контролює ситуацію, тим краще буде його реакція на стрес.

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ПСИХОЛОГА якщо ваша дитина:

• стає замкнутою, більш нещасною або пригніченою;
• є проблеми в школі чи спілкування з друзями або родиною;
• не в змозі контролювати свою поведінку або гнів.

Джерело: Центр громадського здоров'я МОЗ України