БЕЗПЕКА НА ПЕРШОМУ МІСЦІ

Міністерство освіти і науки України спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні реалізує низку проєктів із розроблення та поширення матеріалів з мінної безпеки для дітей та дорослих.

Зважаючи на значну актуальність зазначеної проблеми для здобувачів освіти в Україні ЮНІСЕФ розроблено ряд освітніх матеріалів з мінної безпеки для дітей, молоді, педагогічних працівників та батьків. Зазначені матеріали в електронному вигляді для використання під час освітнього процесу та виховних заходів можна скачати за покликанням

https://drive.google.com/drive/folders/16uUrNf1ovAXKaaB7GVErr6iWn0Womj3m?usp=sharing

Адаптація

Цей тиждень в адаптації дітей та дорослих до школи може бути складним. Третій (повний) тиждень вважається кризовим. І діти та дорослі можуть відчувати сильну втому (в наших умовах знайомий стан, але зараз він може відчуватись надмірним). Навіть без нічних тривог може бути важко прокидатись, діти можуть частіше казати, що вони не хочуть до школи (в дитячому варіанті це може звучати «я ненавиджу школу», «мене все дістало»), можуть бути більш конфліктними, дратівливими, неуважними, забувати речі та домашні завдання. Сьогодні я відповідала одне й те саме на запити батьків та вчителів про прояви дітей – «це нормально, саме зараз складний етап. Діти нормальні й ми нормальні»

Напевно, нам потрібно дітям розповідати про те, що це закономірний етап зі своїми проявами. Тіло звикає до нових навантажень. Йому потрібна допомога (як мінімум, вкладатися раніше спати, окрім сидіння за партами та за гаджетами - рухатись).

Я прошу вчителів не давати, особливо цього тижня, багато домашніх завдань. Батькам - якщо це можливо, забирати учнів молодшої школи раніше, щоб вони могли погуляти, пограти. Сьогодні я знов давала суворе домашнє завдання знайомій родині: «потупити пів години - годину» 😊

Діти можуть бути особливо вразливими – потребувати нашої допомоги та підтримки.

У них своє відчуття часу. Їм може здаватись, що так складно буде завжди. Напевно, і їм було б важливо від нас почути: «все норм, це «криза третього тижня». Ти не тупий, це не тільки в тебе. Вчитися зараз – дійсно складно. Впевнена, що ти впораєшся."

Школа не має займати 100 відсотків часу та уваги дитини. Інакше супротив саме школі буде зростати. Намагатимусь це доносити до всіх, хто має відношення до шкільних навантажень. 

Сил нам всім - дорослим та малим.

Світлана Ройз

Ефективний час з дитиною

Істерика – це  ознака нестачі уваги дитині, навіть якщо мама цілий день проводить з дитиною
Однак, те, що мама була весь день поряд з дитиною, не говорить про те, що вона приділили їй належну увагу.

Щоб зрозуміти скільки ЕФЕКТИВНОГО часу ви приділили дитині, відніміть:
❌час приготування їжі,
❌час розмов по телефону,
❌час перегляду соцмереж,
❌час прибирання та інші важливі справи.
⠀
Метод "ефективного часу" не передбачає гасання з дитиною цілий день. Він полягає  в тому, що достатньо приділяти 40 хвилин на день дитині, щоб задовольнити її потребу.
❗АЛЕ ці 40 хвилин повинні бути ТІЛЬКИ ЇЇ❗
⠀
📌Загальні правила методу "ефективного часу":
⠀
1⃣Приділяємо дитині  40 хвилин на день (в ідеалі 20 хв у першій половині дня, 20 у другій)
⠀
2⃣В цей час Ви НІЧОГО не пропонуєте дитині – граєте за її правилами. На початку гри цікавтеся: «В що ти хочеш пограти? Яку машинку я кататиму? Куди ми їдемо? і т.п."
⠀
3⃣МАКСИМАЛЬНО включитися в  гру. Стати на 15-20 хвилин знову дитиною. "Відзеркалюйте" позитивні емоції дитини ... тільки ЩИРО. Наприклад, підтримуючи її веселі вигуки, щоб цю радість посилити і продовжити.
⠀
4⃣Відключіть на цей час ВСІ ґаджети.
⠀
5⃣«Ефективний час» повинен приділятися дитині ЩОДЕННО кожним з батьків. Мінімум по 15 хвилин вранці та ввечері.
⠀
6⃣У кожної дитини в сім'ї СВІЙ «ефективний час» з кожним із батьків.

УВАГА застосування методу «ефективного часу» не говорить про те, що спільне сімейне дозвілля тепер ми скасовуємо))) Це дві різні речі. «Ефективний час» з дитиною дозволяє Вам налагодити емоційний контакт з дитиною, а сімейне дозвілля дозволяє згуртувати ВРЮ сім'ю.

Автор Надія Махмутова

12 вправ, що допоможуть подолати психологічні травми

📚Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.

Крок 1️⃣. Безпека і внутрішній зміст

Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м'язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.  

🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.

Крок 2️⃣. «Заземлення» і концентрація

При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».

🧍🏻‍♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.

Крок 3️⃣. Відновлення джерел живлення (ресурси)

У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім'я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система. 

📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.

Крок 4️⃣. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань

Усвідомити відчуття через соматичне.       

🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.

Крок 5️⃣. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції

Як тільки у вас почнуть з'являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».

Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»). 

❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?».

Крок 6️⃣. «Маятник»

Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».

🧘🏻‍♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.

​​

Крок 7️⃣. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства

Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми. 

❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.

Крок 8️⃣. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння

Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля. 

☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.

Крок 9️⃣.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду

Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію. 

🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.

Крок 1️⃣0️⃣.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»

Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.

🙆🏻‍♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.

Крок 1️⃣1️⃣. «Орієнтація»

Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.

📝Вправа.

Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.

Крок 1️⃣2️⃣.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів

Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».

Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!

Анна Стасюк

Методика "Баранчик у пляшці". Проективно-діалогічний тест.

Автор методики - Т. П. Репнова (для виявлення психологічного стану людини в процесі розвитку в утробі матері: як їй там було, як вона впоралася з родовою травмою). 

Адаптація - Синицька Вікторія (для діагностики емоційного стану та психологічного самовідчуття дитини 6-7 років у сім'ї).

🔸 Форма проведення діагностики: індивідуальна. Тривалість - 35-40 хвилин.

🔸 Необхідні матеріали: аркуш паперу А4, олівці або фарби, пензлики, крейда. 

🔸Інструкція дитині: "Намалюй, будь ласка, баранчика в пляшці". 

Дайте дитині час, щоб зосередитися, не квапте, підтримуйте.

🔸 Коли дитина закінчить малювати, обговоріть із нею малюнок, що вийшов. 

Питання для обговорення: 

- Як баранчик опинився в пляшці? Що він там робить? 

- Як почувається баранчик? 

- Як почувається пляшка? 

- Чи хоче баранчик вибратися з пляшки? Чому? Якщо так, то як? 

- Про що мріє баранчик? 

- Про що мріє пляшка? 

- Що тривожить баранчика? 

- Що може тривожити пляшку? 

Нормальними вважайте відповіді: "йому там добре, тепло, комфортно", "трохи затісно, але він може вибратися без проблем" тощо. 

Відповіді з негативним забарвленням, наприклад "йому там погано, самотньо, холодно, сумно", вимагають роботи з дитиною. 

🔸 Інтерпретація малюнка проводиться за двома основними параметрами: 

- основні персонажі; 

- манера малювання. 

🔷 Основні персонажі 

Основні персонажі на малюнку - баранчик і пляшка. 

- Баранчик символізує саму дитину. Наскільки яскраво, чітко, цікаво промальований баранчик, настільки легко, позитивно і сприятливо дитина відчуває себе в сім'ї і навпаки.

Добре промальовані ріжки і ноги - ознака впертості, боротьби і відстоювання своєї думки, можливий опір дитини щодо батьків. Роги й копита часто трапляються, коли відбувається психологічне й емоційне відокремлення від сім'ї. Також вони можуть бути ознакою агресивності. 

Якщо автор зображує баранчика в негативному образі, трактуйте це як неприйняття себе. 

- Пляшка - символ батьківської родини. М'які, плавні, округлі форми пляшки - близькість дитини до мами, потреба в її увазі, турботі, оцінці. Більш різкі, незграбні форми - у дитини батьківські риси характеру. 

Положення баранчика в пляшці - пляшка може бути зображена в горизонтальному і у вертикальному положенні. Баранчик, який твердо стоїть на ногах на дні пляшки, трапляється в малюнках дітей, які відчувають стабільність, стійкість у родині. 

Спрямованість баранчика до горлечка пляшки можна розглядати як бажання вийти з пляшки і відокремитися від батьківської родини. Якщо баранчик зображений спиною до горлечка, то це може свідчити про небажання дитини ставати самостійною, наявність страху та побоювань, невпевненості. 

Проаналізуйте зображення пляшки та зверніть увагу на відповідність розмірів горлечка й баранчика. Чи зможе баранчик за бажання вийти з пляшки? Чи, може, баранчик більший за горлечко? А може, йому тільки здається, що він може покинути пляшку? І чи хоче взагалі баранчик вийти з пляшки? 

У деяких малюнках шийка закрита пробкою, це може свідчити про прояви гіперопіки - дитина відчуває контроль з боку батьків, усі рішення вони приймають за неї. 

Якщо внутрішній простір пляшки дитина прикрасила елементами інтер'єру, створила замкнутий затишний мікроклімат, це говорить про те, що вона позитивно сприймає надмірну батьківську опіку. Батьки оточують усім необхідним і тим самим позбавляють її права самостійно приймати рішення - це може бути причинами невпевненості в собі, соціальної несміливості дитини. 

Якщо дитина каже, що баранчику в пляшці тісно ("пляшка дуже маленька"), можна припустити, що мама цієї дитини надто тисне на неї, домінує над нею, вимоглива і сувора. 

Якщо пляшка має тріщини, відколи або розбита, то це може свідчити про наявність психологічних травм, пережитих дитиною в батьківській родині. 

Іноді діти підписують пляшку назвою алкогольного напою, це може свідчити про те, що в даний момент вони формують своє ставлення до алкоголю. Подібні малюнки - привід, щоб провести відповідні виховні та корекційні заходи.

Якщо в дитини в житті складна ситуація, то вона може намалювати пляшку з-під отрути, алкоголю тощо.

Зверніть увагу на те, куди звернене горлечко пляшки: 

- догори - відчуття непотрібності дій (з такої пляшки дуже важко вибратися), недосяжність мети, таємні переживання; 

- вниз - фіксація на перешкодах, які заважають задовольнити потреби, виховання в сім'ї проходить за типом гіперопіки; 

- вліво - пасивність, бездіяльність, акцент на минулому (якійсь події), боязнь активності, схильність до роздумів. У дитини низький рівень домагань; 

- праворуч - бунтарство, непослух, самостійність дитини, її прямота і безкомпромісність. Можливо, вона уявляє пляшку як проблему. 

Якщо баранчик не хоче виходити з пляшки, то це може свідчити про те, що відсутня потреба розвиватися або всі потреби задоволені й у дитини немає мотивації. 

Якщо дитина малює коштовну пляшку, яка оздоблена коштовностями, - це свідчить про те, що навколишнє середовище, заняття, гуртки, враження, яке дитина справляє на оточуючих, цінуються більше, ніж вона сама. 

🔷 Манера малювання 

Манеру малювання проаналізуйте за такими параметрами - натиск на олівець, особливості ліній, розмір і розташування малюнка на аркуші, ретельність і деталізованість малюнка. 

1️⃣ Натиск на олівець - показник психомоторного тонусу. 

Слабкий натиск (лінію ледь видно) свідчить про астенію, пасивність, іноді депресивний або субдепресивний стан. 

За астенії погіршується пам'ять, увага, з'являються плаксивість, примхливість, роздратування, невпевненість у собі. Для субдепресивного стану (легко вираженої депресії) характерні знижений настрій, песимістична оцінка подій і зниження працездатності. 

Сильний натиск (олівець продавлює папір) свідчить про емоційне напруження, ригідність, імпульсивність. 

Занадто сильний натиск (олівець рве папір) свідчить про конфліктність, гіперактивність, іноді агресивність, збудження. Також це може свідчити про прикордонний або психотичний стан - грубе порушення оцінки реальності. 

Мінливий натиск говорить про емоційну лабільність (рухливість, перемикання). Особливо сильні коливання натиску - про емоційну нестійкість; іноді гострий стан. Гострі стани розвиваються в разі, якщо дитина є свідком сварок між батьками, відчуває переляк з приводу того, що батько пішов із сім'ї, помер близький член сім'ї тощо. 

2️⃣особливості ліній. Штрихові лінії свідчать про наявність тривожності як риси характеру. Часте штрихування свідчить про тривогу на момент обстеження, стресовий стан, іноді імпульсивність. 

Ескізні лінії - спочатку дитина робить слабкі лінії, потім найвдаліші обводить більш жирним - відображають прагнення контролювати свою тривогу, тримати себе в руках. Лінії, які "промахуються", не потрапляють у потрібну точку, можна трактувати як ознаки імпульсивності, органічного ураження мозку, іноді гіперактивності. 

Імпульсивні та астенічні діти не доводять лінії до кінця. 

3️⃣ Розмір малюнків. Великий розмір (малюнок займає весь аркуш) свідчить про тривогу як стан на момент обстеження, стресовий стан, іноді імпульсивність, гіперактивність. Малий розмір (малюнок займає менш як 1/3 аркуша за висотою) свідчить про депресію, низьку самооцінку. В емоційно нестійких дітей розмір малюнка варіюється. 

4️⃣ Розташування малюнка на аркуші. Малюнок розташований у верхній половині аркуша (але не в кутку) - у дитини завищена самооцінка, вона прагне великих досягнень. У нижній половині - знижена самооцінка. Зміщення малюнка вбік може свідчити про органічне ураження мозку. Малюнок виходить за межі аркуша в імпульсивних дітей, які відчувають гостру тривогу. Може зустрічатися за прикордонного, невротичного або психотичного стану. У кутку аркуша малюнок розташований у дітей, які відчувають депресію або субдепресію. 

5️⃣Ретельність і деталізованість малюнків. Велика кількість різноманітних деталей свідчить про демонстративність, живу уяву, творчу спрямованість. Велика кількість однотипних деталей спостерігається у ригідних, тривожних дітей. 

Мала кількість деталей, схематичність (відносно вікової норми) - у астенічних, імпульсивних дітей. Також це може бути проявом негативізму, негативного ставлення до обстеження, замкнутості, низького рівня розумового розвитку.

Для імпульсивних, з низькою мотивацією, негативно налаштованих дітей характерна недбалість (щодо вікової норми) у малюнках. Ретельність і деталізованість малюнків - у емоційно лабільних. 

🔸 За результатами діагностики обговоріть малюнок із батьками дитини (за її згодою). Особливо - якщо результат насторожив, а в малюнку спостерігаються ознаки тривожності, страхів. Можливо, після бесіди вам буде необхідно провести поглиблену діагностику дитячо-батьківських стосунків, а потім корекційну роботу з дитячо-батьківською парою.

Час до школи: психологічні поради батькам

Повертатися до навчання після літніх канікул завжди важко. Але цьогоріч ситуація значно ускладнилася через війну. Чимало дітей змінили місце проживання або навчальний заклад у межах України, хтось виїхав за кордон і здобуватиме знання в новому колективі чужою мовою.

Важливо памʼятати, що стрес і навколишні умови,  вплинули і продовжують впливати на нас. 

Це позначається у тому числі на навчальних навичках, здібностях і можливостях дітей. 

❗Тому слід із розумінням і терпінням ставитися до можливих труднощів у навчанні: зниженої концентрації, відстороненості, погіршенні памʼяті тощо. До цього треба бути готовими як дітям, так і вчителям та батькам. Це нормально і, головне, тимчасово, ніхто не невдаха – поясніть це дітям, щоб зняти їхню тривогу. 

☝Діти під час навчання можуть крутити щось в руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, а спосіб «відгальмувати» зайві сигнали – і саме так багато хто концентрується. Не забороняйте це робити, а, навпаки, спробуйте включити такі рухи в навчальний процес.

Коли ми проживаємо складний досвід чи стрес, змінюється наша самооцінка, тому нині діти часто живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Давайте їм маленькі завдання, в яких був би швидкий результат. 

❗Відзначайте перемоги. На одне критичне зауваження має бути не менше трьох схвальних реакцій.

Пристосування до нових, незнайомих обставин та людей виснажує. Тож зараз школярі можуть бути більш дратівливими, швидше втомлюватися.

👇Поради сімейної та дитячої психологині Світлани Ройз підкажуть, як зменшити стрес й найкраще включитися в повноцінний навчальний процес після тривалої перерви (див. фото).

Як батькам навчити свою дитину безпеці

Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, потрібно пояснити їй, чому вони важливі. Ви можете домогтися підпорядкування дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає дитину у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для безпеки. Чим більш справедливими правила здаються дитині, тим більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься.

Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу):

дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно;

дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.

Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити їй правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину) і попередити, що так робити не можна.

Таке попередження потрібно робити лише один раз. Якщо дитина повторює небезпечну поведінку, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки, пов'язані з потребою убезпечити дитину. Наприклад, якщо вона знову вибігла на проїжджу частину, варто відвести її додому і пояснити зв'язок між її поведінкою й наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати проїжджою частиною не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно гратися на вулиці, грайся вдома».

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими і вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити вам, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.

Внутрішній голос

Для безпеки дитина потребує чогось більшого, ніж просто дотримання правил. Дитина має довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. Із вашою допомогою вона мусить розвивати свій внутрішній голос, який попереджатиме її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо. Тому навчіть дитину довіряти інстинктам. Щоразу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна прислухатися до нього.

Репетиція безпеки

Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов'язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:

Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов по тебе в дитячий садок і запропонував відвести додому?

Що б ти зробив, якби твій м'яч викотився на дорогу?

Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті й не зміг мене знайти?

Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?

Як би ти вчинив, якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?

Що б ти зробив, розбивши склянку?

Як би ти вчинив, якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?

Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.

Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м'яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо.

Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні із її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.

Розвиток дитини