Скарбничка нейропсихолога. Вечірні ігри. Як грати з дитиною ввечері, перед сном.

У ці ігри можна грати з дітьми від 2 до 9-10 років.

Вправа "Зірка"

Дитина лягає на підлогу / килим, розкинувши руки і ноги в сторони. Говоримо їй: «Ти перетворюєшся на морську зірку! Зірка повільно погойдується на хвилях, її промінчики (ручки-ніжки) не рухомі (не ворушаться). Для малюків - рахуємо від 10 до 100. Для більш старших - засікаємо час.

Вправа «Третє око»

Дитина лягає на підлогу, руки вздовж тулуба, долонями вгору. Очі бажано закрити. З малюками це часто не проходить, тому вони можуть лежати з відкритими очима. Покладіть їй на лоб маленький предмет: камінчик або кристал. Скажіть їй такі слова: «Це твоє третє око) Воно чарівне, воно дає тобі силу. Допомагає бути зосередженою, спокійною. Дихай спокійно і глибоко. Нехай його чарівна сила повільно проникає в твоє тіло і заповнює всього тебе від маківки волосся до кінчиків пальців. Відчуй яке воно ». І допоможіть дитині скласти уявний образ третього ока: якого воно кольору, тепле або холодне, важке або легке, м'яке або тверде, пухнасте або колюче, прозоре і т.д.

Якщо дитина лежати не може, запропонуйте їй прийняти різні пози, які допоможуть не губити камінь і не завадять його відчувати. Можна спробувати підняти вгору по одній нозі, підняти руки і ноги, зробити руками або ногами ножиці, зробити «берізку», полумісток, закинути ноги за голову.

Вправа «Зупинись і послухай»

Для цієї гри вам знадобиться дзвіночок з мелодійним дзвоном і додаток для телефонів з різними звуками. Дитина може вільно пересуватися по кімнаті. Головне не бігти, а йти. Як тільки дитина чує звук дзвіночка, вона повинна опуститися на килим, завмерти, закрити очі. І Ви включаєте запис будь-якого звуку: шум дощу, дзюрчання струмка або гудіння пилососа. Дитина сидить, слухає а потім по Вашій команді відкриває очі і називає джерело звуку. З дітьми молодшого віку спочатку треба познайомитися зі звуками, послухати їх.

Потім гра триває знову.

Вправа «Камінчик»

Поставте тиху, розслаблюючу музику. Нехай Ваш малюк відпочиває в позі Дитини: коліна під себе, розслаблені руки витягнуті уздовж тіла до ніг або розташовуються під головою, як кому зручно. Ви сідаєте поруч, легко торкаєтеся його спини кінчиками пальців, погладжуєте, постукуєте і розповідаєте казку про камінчик

 «Жив-був камінець. Він лежав біля річки. Сонечко нагрівало його, а вітерець охолоджував. Іноді прилітали пташки і ходили по ньому. Іноді приповзали змійки і ящірки і лежали на камінці, гріли свої жовті животики. Іноді приходив ведмідь і сидів на камінчику, і дивився як хлюпається риба в воді. Але камінчику було нудно лежати. Він мріяв стати дівчинкою / хлопчиком. Бігати і стрибати. І ось одного разу пішов грибний дощик. Грибний дощик це не звичайний дощик. Коли він іде, все навколо росте і оживає ». Далі Ви злегка лоскочете дитину, малюк рано чи пізно піднімається. «Ось і наш камінчик перетворився в дівчинку (хлопчика) ...» І називаєте ім'я дитини.

Варіацій казок безліч. Як підкаже Вам фантазія і уява.

Чудова вправа. Працює з дітьми до 8-9 років.

Аппаратова Марина

Пам'ятка батькам про почуття дитини

Пам’ятка створена, щоб батькам було легше зрозуміти, що відбувається із дитиною, що приховується за тою чи іншою її поведінкою, і як допомогти їй пережити складні почуття 💬

Ця пам'ятка також буде корисна і вчителям, щоб краще розуміти своїх учнів.

🤓 Підліток і війна: як підтримати у важкий час? 🤓

Підлітковий вік завжди був одним із найскладніших етапів у житті людини. Це вік бунтарства, пошуку себе, істини та сенсу життя. У цьому віці руйнуються авторитети та закладаються фундаменти для нових досягнень. В даний період підлітки відчувають все дуже гостро, боляче і дуже близько до серця.

🚩 За даними опитування Gradus Research, на тлі війни у 75% українських дітей травмована психіка. Чимало українських підлітків залишилися наодинці з усім цим жахливим, незвичним і невідомим. Батьки, які й самі не мали досвіду психоемоційно руйнівного переживання війни, зосередилися переважно на фізичному захисті своїх дітей. Але війна впливає на дітей так само, як і на дорослих. Переселення, втрата домівки, смерть рідних, а також розставання з батьками, від яких діти залежать у своїх потребах виживання, надто впливають на подальший розвиток дитини.

⚠️ З якими проблемами можуть стикнутися підлітки:

❗️ НЕСТАЧА СПІЛКУВАННЯ. Підлітковий вік – важливий період для перших серйозних близьких стосунків, друзі обираються за принципом однакових цінностей та інтересів. Не всім і в мирний час вдається легко налагодити спілкування, а у нестабільні тривожні часи і поготів.

❗️ ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ. Ці відчуття переслідують людину протягом усього життя. Проте у підлітковому віці все дуже гіперболізовано (перебільшено), тому і даний стан не завжди відповідає початковій ситуації. А у період бойових дій дане почуття може бути викликано думками на кшталт «йде війна, а я нічого не роблю».

❗️ НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО. Саме в цей період свого життя майбутній дорослий обирає свій шлях – визначаються пріоритети, обирається професія, закладаються цілі на наступні десять років. Проте під час війни горизонт планування значно обмежується, оскільки все постійно змінюється, багато чого не залежить від волі людини. Це може викликати тривогу, відчуття безсилля й думки про сенс життя.

❗️ АГРЕСІЯ. Під час війни агресія дуже поширене явище. Проте підліткам ще складніше нею керувати ніж дорослим, оскільки їх мозок не до кінця сформований.

❗️ РОЗЛУКА З БАТЬКАМИ. Багато сімей зараз змінили місце проживання без батька або ж батько чи мама несуть службу в ЗСУ. Розлука буде переживатися важко, якщо дитина має близький зв’язок із цим членом сім’ї. Дане питання є настільки важливим і великим, що потребує окремого обговорення. Тому наразі ми не розглядатимемо його.

❗️ НАВ’ЯЗЛИВІ ДУМКИ (в тому числі страх смерті). Мозок людини влаштований таким чином, що для зменшення внутрішньої напруги він відтворює «віртуальні записи» одних і тих самих подій або змушує повторювати певні рухи. Однак це як раз і є дуже гучним сигналом, що закликає до невідкладної допомоги.

❗️ БАЙДУЖІСТЬ. Це один із потужних захисних елементів організму, при якому вимикаються всі емоції та зводяться до мінімуму потреби. Поведінка підлітка може стати дуже сміливою і зухвалою, або навпаки – занадто стриманою. Дитина може перестати цікавитися будь-чим (навіть своїми улюбленими хобі), відмовлятися від спілкування та іншої активності.

📣Важливо пам’ятати! Не існує незначних дитячих проблем! Те, що дорослому здається дріб’язковим, для підлітка може бути питанням життя і смерті (у буквальному значенні).

#Центр_Флоренс #Психічне_здоров’я #рекомендації #підтримка #підлітки

Дитячий стрес: поняття, види та ознаки

Дитячий стрес порушення звичного ритму життя дитини. Відповідна реакція на зачеплену кимось зону комфорту дитини.

Види дитячого стресу:

1) Психологічний (емоційний) стрес. У цьому стані, дитина часто не сприймає себе такою якою є. А також зазнає труднощів у спілкуванні з друзями і близькими. Нерідко емоційний стрес у дитини може бути викликаний сваркою і розлученням батьків.

2) Фізичний стрес у дитини пов'язаний з впливом навколишнього середовища і матеріальних чинників на дитячий організм (холод / жара, інфекції, травми і т.д.)

Ознаки стресового стану у дітей:

Варто відзначити, що ознаки дитячого стресу різняться. У трирічних (в зв'язку з кризою 3-х річного віку) вони носять один характер, у дошкільнят-другий, а в учнів взагалі третій. 

Молодший шкільний вік:

1) швидка стомлюваність (буває таке, що дитина, повертаючись зі школи спить протягом 1,5-2 годин). Це може бути викликано шкільними навантаженнями.

2) головні болі (одна з причин перевтоми);

3) нічні кошмари (після перегляду фільмів жахів, наприклад);

4) часті капризи;

5) погіршення сну і апетиту або навпаки-підвищені сонливість і апетит;

Ознаки стресового стану у дітей середнього шкільного віку часто бувають викликані настанням підліткового періоду (перехідного віку):

1) брехня;

2) погіршення настрою без причини;

3) падіння успішності;

4) прояв агресії;

5) не хоче ходити в школу, стає замкнутою.

Отже, причини прояви дитячого стресу:

різка зміна умов життя (переїзд, поява нового члена сім'ї);

сімейні проблеми: розбіжності між батьками дитини в проблемах виховання, сварки, розлучення;

конфлікти з викладачами та шкільними друзями;

втрата близької людини;

пережитий страх.

Як допомогти дитині подолати стрес.

Дитинство-це період знайомства з навколишнім світом. Це початок спілкування з ровесниками, перші спроби подолання дитиною різного виду труднощів.

І саме в цей період їй особливо потрібна підтримка батьків.

 Способи боротьби з дитячим стресом:

Грайте з дитиною! Пограйте з нею в травматичну ситуацію; Нехай дитина грає роль кривдника;

Разом займайтеся творчою роботою (малюйте, танцюйте). Також можна слухати разом красиву музику або провести час за спільним читанням цікавої для дитини книги. Все це -прекрасна антистресова терапія;

Дозвольте вашій дитині трохи похуліганити і розслабитися. І обов'язково складіть їй в цьому компанію:

а) влаштуйте бій подушками;

б) частіше обіймайте і цілуйте свою дитину;

в) ходіть разом на прогулянку;

   Необхідно також пам'ятати і про те, що у дітей психологічний стан тісно пов'язаний з фізичним. Тому в якості додаткового способу боротьби зі стресом в життя дитини обов'язково повинні бути включені фізичні навантаження.

Дворцова Ірина

 

   Про біографію Тараса Григоровича Шевченка написано немало і я не буду повторюватися про це. Зауважу лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ній він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

             З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!

Глибокий видих. Чому працює для стишення?

Серед технік емоційної саморегуляції перше місце зазвичай виділяють техніці глибокого дихання (а точніше – глибшого видиху). Сьогодні хочемо трошки прояснити, чому саме намірено активний видих дозволяє заспокоїти пульс, а відтак – і допомогти “перемикнутись” з режиму надмірного страху/гніву/смутку, коли це не доречно. 

➡️🌼 Існує так звана респіраторна синусова аритмія. Коли людина вдихає, її діафрагма (а це м'яз, який розмежовує грудну та черевну порожнини) опускається, ребра піднімаються, відповідно відстань між ними збільшується, що створює більше простору для збільшення об’єму серця. Це змушує кров у серці сповільнитися через більший об’єм серця і як наслідок, мозок посилає сигнал серцю, щоб прискорити пульс.

⬅️💨 При активному видиху відбувається зворотне. Діафрагма рухається вгору, ребра – вниз, відстань між ними зменшується, об’єм серця зменшується і змушує кров усередині нього прискоритися. Мозок людини посилає сигнал до серця, щоб сповільнити частоту серцевих скорочень.

Переважно наш видих є просто розслабленням діафрагми та міжреберних м’язів. Однак, коли ми активно видихаємо, ми можемо цілеспрямовано сповільнювати частоту серцевих скорочень.

✅ Тому щоразу, коли ви хочете сповільнити пульс (в будь-яких ситуаціях) – зробіть вдих, а потім інтенсивний, тривалий видих (бодай один, але зазвичай потрібно близько 4-7 циклів для повної стабілізації). 

©

Хаб стійкості

Про агресію, школярів, #булінг і #РДУГ :)

Агресію вивчали і вивчають з різних боків, мені ж вона цікава в контексті булінгу. 

Існує кілька видів агресії: реактивно-експресивна (ти мене образив - я на тебе наволала або влупила), реактивно-неекспресивна (ти мене образив і я ставлюся до тебе вороже) та проактивно-реляційна (я буду зумисне розпускати про тебе чутки або псувати тобі репутацію, аби досягнути якоїсь своєї вигоди - так, саме ця агресія складає основу так званого “реляційного булінгу”!) [1]. 

Кеннет Додж був одним з перших, хто розвивав тему різниці між реактивною та проактивною агресією. 

Він змальовував це так: у школі є два хлопчики, одного звати Біллі, іншого звати Рейд. Біллі є головним болем для всієї школи, бо він той, хто постійно зачіпає інших та цькує. Хоч Біллі лише 12, але його вже 4 рази заарештовували за пограбування та вандалізм [2]. Рейд же теж агресивний, його теж арештовували за напад на вчительку. Вчителька висміювала його на уроці за погано написану контрольну, і хлопцеві “зірвало дах”. Рейду часто зриває дах, він миттєво реагує на найменшу провокацію. Тож, як бачимо, обидва хлопці є агресивними, але є нюанс. Якщо Біллі зачіпає інших, дістає та ображає продумано і зі злим наміром - аби досягнути своїх цілей (а отже, ця агресія проактивна та є інструментом для досягнення цілей), то Рейд є тим, кого зачіпають інші, його агресія є відповіддю на образи та провокації (а отже - реактивна) [2].

Рейд можливо буде агресивнішим за абсолютними вимірами, ніж Біллі, адже він волає і б'ється, втрачає контроль і таки робить людям боляче після того, як його зачепили. Ця поведінка одразу впадає у вічі - це те, що вирізняє реактивну експресивну агресію. Водночас вияви агресії Біллі не такі явні, але те, що він робить - воно повністю контрольоване і цілеспрямоване на завдання збитків. Біллі може цього не робити, якби захотів, але він не хоче. Натомість Рейд хоче припинити, але - не може. І я б хотіла, аби ви саме на цей момент зараз звернули увагу. 

Реактивна та проактивна агресія мають дещо різну природу. Наприклад, реактивна більше притаманна людям зі слабшими навичками соціальних взаємодій, а також тим, хто має труднощі з інтерпретацією ворожих намірів [3].

Водночас на прояв проактивної агресії більш впливає те, з ким товаришують діти. Якщо серед друзів прийнято її виявляти, то інші з “компашки” теж починають її виявляти.

Цікавою також є оцінка однолітків щодо дітей із реактивною та проактивною агресією. Діти, яким притаманна реактивна агресія, однозначно таврувалися як “погані”, тоді як щодо дітей з проактивною агресією відгуки радше нагадують “не все так однозначно”. Таких дітей могли вважати гарними лідерами, чи хитрими, чи такими, що мають почуття гумору, але загалом - не такими вже й поганими людьми [2].

Подібне можна спостерігати і у світі дорослих. Наприклад, деякі дорослі можуть зумисне псувати репутацію колезі задля отримання власної вигоди (наприклад, підвищення) і це сприйматиметься людьми краще чи то пак, радше, в межах "норми", ніж коли колега зірветься та наволає на колегу. 

І тут ми плавно повертаємося до теми булінгу. 

Не дивно, що діти з “невидимою неповносправністю”, яким часто характерний брак імпульс-контролю, а отже й притаманна реактивна агресія, сприймаються батьками однокласників та учителями як однозначне “зло”. Яке треба негайно "вижити" з класу, покарати тощо.

Реактивна агресія та діти, які її проявляють, є видимішими ще й тому, що діти “вибухають” просто перед учителем. Якщо інструментальна агресія у вигляді підступів та каверз плететься потайки, то діти зі слабким імпульс-контролем просто не розбирають, де і перед ким демонструвати агресію - їх "несе". Здатні себе контролювати діти з проактивною агресією, швидко розкусивши цю особливість, починають непомітно для вчителя “діставати” вибухову дитину.

 

У цей відсоток “вибухових” дітей чи не найчастіше потрапляють якраз діти з ООП-І, яких дуже часто виключають зі школи (а в Україні це роблять першою справою, змушуючи батьків забирати дітей на індивідуальне чи взагалі зі школи!) за поведінку, яка нагадує "булінг" або й спарвді є агресивною. Хоча насправді такі діти часто є не ініціаторами булінгу, а якраз від булінгу страждають.

Тільки цього ніхто не бачить. 

----

1. Bertsch, K., Florange, J. & Herpertz, S.C. 2020, "Understanding Brain Mechanisms of Reactive Aggression", Current psychiatry reports, vol. 22, no. 12, pp. 81-81.

2.Dodge K. 1991. The structure and function of proactive and reactive aggression. In: Pepler D, Rubin K, editors. The development and treatment of childhood aggression. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum. p 201–218.

3. Salmivalli, C. & Nieminen, E. 2002, "Proactive and reactive aggression among school bullies, victims, and bully-victims", Aggressive behavior, vol. 28, no. 1, pp. 30-44.

СТАДІЇ ПРИЙНЯТТЯ СИТУАЦІЇ

Життєвий шлях кожної людини складається не тільки зі щасливих подій - на жаль, ми не можемо прожити життя, не зіткнувшись з проблемами, труднощами і розчаруваннями (наприклад, зміна стратегії компанії, скорочення, розставання або смерть рідної людини). Однак далеко не всі можуть спокійно і стійко подолати подібні ситуації.

За великим рахунком, будь-який життєвий процес, алгоритм або комбінація складається з декількох етапів.

Першим вченим, який розкрив питання про стадії прийняття неминучої ситуації, була Елізабет Росс (08.07.1926 - 24.08.2004) - доктор і психіатр, яка працювала в США. Вона розгрупувала дані стадії, докладно описала кожну з них у своїй книзі «Про смерть і вмирання».

1️⃣ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Характеризується як відмова від розуміння того, що сталося.

Стадія нетривала. Людина ніби завмирає. Це дозволяє «не зійти з розуму», дає час свідомості почати пропорційно і поетапно сприймати інформацію, обробляти її і робити відповідні висновки.

Дана стадія небезпечна тим, що людина може ігнорувати не тільки зовнішні події, а й свій внутрішній стан.

📣 Чим допомогти людині? Дуже обережно повернути її до реальності, дати час для розуміння змін.

2️⃣ ГНІВ

Людина починає розуміти, що проблема є, вона реальна і досить серйозна. Даний відрізок прийняття проблеми є одним з найважчих.

Саме на цьому етапі важливо розуміти, що гнів у людей викликають не зміни самі по собі, а ті втрати, які вони несуть за собою.

В даний момент, людина думає, що її ніхто не розуміє і не проявляє необхідного співчуття. Це ще більше підвищує сплески агресії.

Небезпека цієї стадії в тому, що неконтрольована агресія може зіпсувати відносини з оточуючими.

📣 Чим допомогти людині? Усвідомити, що гнів і агресію не слід утримувати в собі, їх необхідно скеровувати в інше русло.

3️⃣ ТОРГ

На даному етапі суб'єкт живить себе надією, що ситуацію, яка склалася ще можна виправити, якщо вчинить будь-які дії для цього. Це спроба відкласти неминуче.

Торг - це ознака того, що люди вже починають дивитися в бік майбутнього. Вони ще не розлучилися зі своїми страхами, але вже шукають нові можливості і йдуть на переговори.

Небезпека цієї стадії може бути в тому, що людина тішить себе ілюзією, що незабаром проблема вирішиться і все повернеться на круги своя і, в зв'язку з цим, починає проявляти певну активність.

📣 Чим допомогти людині? Спрямовувати енергію в позитивне русло; стимулювати мозкові штурми; допомагати оцінити ситуацію і можливості, що відкриваються по-новому.

4️⃣ ДЕПРЕСІЯ

Якщо попередня стадія має негативний результат, люди будуть перебувати в стані пригніченості, депресії, невпевненості в майбутньому і відсутність енергії. Фаза депресії є однією з найважчих і, найчастіше, затяжних.

В даному стані багато людей замикаються в собі: намагаються сидіти вдома, не з'являтися на вулиці або в суспільстві, припиняють стежити за своїм зовнішнім виглядом і здоров'ям. Однак є і категорія людей, які більш ніж «живі» в соціумі: комунікують з друзями і активно працюють, але при цьому щодня страждають.

📣 Чим допомогти людині? Визнати існуючі складнощі і проблеми; усунути ті страхи, сумніви і вагання, що лишилися. Шукати шляхи виходу з депресивного стану, підтримати будь-які спроби активних дій і забезпечити позитивний зворотний зв'язок.

5️⃣ ПРИЙНЯТТЯ

Смирення або прийняття неминучого горя - це не визнання того, що ваша життя жахливе і більше не має сенсу. Процес смирення має на увазі усвідомлення того, що дана проблема не дає вам далі жити нормальним життям і необхідно переступити через неї, щоб жити і розвиватися далі.

Іншими словами, прийняти неминуче просто необхідно, щоб життя заграла яскравими фарбами і пройти цю стадію людина має вже сама. Найважливіше усвідомити просту істину - проблему, на яку ви не в змозі вплинути, слід відпустити.

❗️ Знання теорії п'яти стадій, не допоможе вам безболісно прожити проблему або просто викинути її з голови. Але розуміння на якій стадії ви знаходитеся і чого вам чекати від вашого розуму, допоможе подолати настільки важкий відрізок більш швидко і без серйозних наслідків.

Пізніше колега доктора Кюблер-Росс Девід Кесслер за згодою її рідних додав до п'яти стадій 6️⃣ : розуміння того, що все, що робиться, має сенс.

"До розуміння можна прийти мільйоном різних шляхів. Скажімо, я став краще, переживши втрату коханої людини. Може бути, мій коханий чоловік пішов з життя не так, як це повинно було б статися, і я можу постаратися зробити світ кращим, щоб такого не траплялося з іншими", - говорить Девід Кессл

Молодіжні субкультури. Що робити батькам?

 Що таке «ПВК Редан»?

Як розповідає BBC, йдеться про субкультуру, яка протягом останніх днів через масові бійки набула популярності в росії. «ПВК Редан» створили під упливом аніме-серіалу Hunter x Hunter. Там є бандитське угруповання під назвою «Редан».

Символами цього руху є павук, чорний колір та цифра 4. Попри свою назву, «ПВК Редан» не має стосунку до приватних військових компаній: учасники руху кажуть, що називають його так заради жарту. За їхніми словами, вони виступають проти ультрас, уродженців Кавказу та мігрантів.

Протягом останніх кількох днів у росії вже декілька разів затримували групи підлітків через бійки, які правоохоронці пов'язують із «ПВК Редан».

За даними поліції, лише протягом 24-25 лютого у Москві через це затримали 350 людей, серед яких 319 — неповнолітні. У деяких із них вилучили газові балончики, ножі, а також страйкбольні пістолети. А 27 лютого лише в ТРЦ «Галерея» у Санкт-Петербурзі затримали понад 200 підлітків.

Від 27 лютого цей рух набув популярності в Україні. Масові бійки між підлітками влаштовувались у Одесі, Запоріжжі, Чернівцях, Львові та Кам'янці-Подільському, Івано Франківську (2 загиблих після сутички)! Телеграм канал групи з приміткою ''Хмельницький'' набирає популярності, діти уже домовляються про бійки!

Що робити батькам?

Ювенальна поліція України зазначає, що останнім часом з'явилося більше згадок про прихильників молодіжних субкультур. Фахівці пояснюють, що іноді підліток не може самостійно реалізувати бажання і знаходить своє місце в молодіжному угрупованні для самоствердження та самореалізації. Для цього підлітки й об'єднуються в неформальні групи.

За словами правоохоронців, деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що їхня дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Тому батькам радять робити таке:

- спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її;

- якщо дитина розповідає, куди вона ходить і як проводить свій час, проявіть якомога повнішу обізнаність у цій темі. Виявляйте терпіння, наполегливість і доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка;

- опановуйте інтернет, зокрема заведіть власний акаунт у соцмережі й станьте там другом своїй дитині;

- щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

- ознайомтеся з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, які викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

- покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї, та запропонуйте спільно провести час;

- зосередьтеся на тому, щоб показати підлітку його переваги, знайдіть у нього сильні сторони, допоможіть йому побачити себе унікальною особистістю;

- коли встановите з підлітком контакт і довіру, поясніть йому згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це відомими йому фактами. Допоможіть дитині зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки та невідворотної відповідальності за скоєне.

«Пам'ятайте, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги та підтримки, а також ті, чиє перебування в інтернеті не контролюється», — наголошують ювенальні прокурори.