Агресію вивчали і вивчають з різних боків, мені ж вона цікава в контексті булінгу.
Існує кілька видів агресії: реактивно-експресивна (ти мене образив - я на тебе наволала або влупила), реактивно-неекспресивна (ти мене образив і я ставлюся до тебе вороже) та проактивно-реляційна (я буду зумисне розпускати про тебе чутки або псувати тобі репутацію, аби досягнути якоїсь своєї вигоди - так, саме ця агресія складає основу так званого “реляційного булінгу”!) [1].
Кеннет Додж був одним з перших, хто розвивав тему різниці між реактивною та проактивною агресією.
Він змальовував це так: у школі є два хлопчики, одного звати Біллі, іншого звати Рейд. Біллі є головним болем для всієї школи, бо він той, хто постійно зачіпає інших та цькує. Хоч Біллі лише 12, але його вже 4 рази заарештовували за пограбування та вандалізм [2]. Рейд же теж агресивний, його теж арештовували за напад на вчительку. Вчителька висміювала його на уроці за погано написану контрольну, і хлопцеві “зірвало дах”. Рейду часто зриває дах, він миттєво реагує на найменшу провокацію. Тож, як бачимо, обидва хлопці є агресивними, але є нюанс. Якщо Біллі зачіпає інших, дістає та ображає продумано і зі злим наміром - аби досягнути своїх цілей (а отже, ця агресія проактивна та є інструментом для досягнення цілей), то Рейд є тим, кого зачіпають інші, його агресія є відповіддю на образи та провокації (а отже - реактивна) [2].
Рейд можливо буде агресивнішим за абсолютними вимірами, ніж Біллі, адже він волає і б'ється, втрачає контроль і таки робить людям боляче після того, як його зачепили. Ця поведінка одразу впадає у вічі - це те, що вирізняє реактивну експресивну агресію. Водночас вияви агресії Біллі не такі явні, але те, що він робить - воно повністю контрольоване і цілеспрямоване на завдання збитків. Біллі може цього не робити, якби захотів, але він не хоче. Натомість Рейд хоче припинити, але - не може. І я б хотіла, аби ви саме на цей момент зараз звернули увагу.
Реактивна та проактивна агресія мають дещо різну природу. Наприклад, реактивна більше притаманна людям зі слабшими навичками соціальних взаємодій, а також тим, хто має труднощі з інтерпретацією ворожих намірів [3].
Водночас на прояв проактивної агресії більш впливає те, з ким товаришують діти. Якщо серед друзів прийнято її виявляти, то інші з “компашки” теж починають її виявляти.
Цікавою також є оцінка однолітків щодо дітей із реактивною та проактивною агресією. Діти, яким притаманна реактивна агресія, однозначно таврувалися як “погані”, тоді як щодо дітей з проактивною агресією відгуки радше нагадують “не все так однозначно”. Таких дітей могли вважати гарними лідерами, чи хитрими, чи такими, що мають почуття гумору, але загалом - не такими вже й поганими людьми [2].
Подібне можна спостерігати і у світі дорослих. Наприклад, деякі дорослі можуть зумисне псувати репутацію колезі задля отримання власної вигоди (наприклад, підвищення) і це сприйматиметься людьми краще чи то пак, радше, в межах "норми", ніж коли колега зірветься та наволає на колегу.
І тут ми плавно повертаємося до теми булінгу.
Не дивно, що діти з “невидимою неповносправністю”, яким часто характерний брак імпульс-контролю, а отже й притаманна реактивна агресія, сприймаються батьками однокласників та учителями як однозначне “зло”. Яке треба негайно "вижити" з класу, покарати тощо.
Реактивна агресія та діти, які її проявляють, є видимішими ще й тому, що діти “вибухають” просто перед учителем. Якщо інструментальна агресія у вигляді підступів та каверз плететься потайки, то діти зі слабким імпульс-контролем просто не розбирають, де і перед ким демонструвати агресію - їх "несе". Здатні себе контролювати діти з проактивною агресією, швидко розкусивши цю особливість, починають непомітно для вчителя “діставати” вибухову дитину.
У цей відсоток “вибухових” дітей чи не найчастіше потрапляють якраз діти з ООП-І, яких дуже часто виключають зі школи (а в Україні це роблять першою справою, змушуючи батьків забирати дітей на індивідуальне чи взагалі зі школи!) за поведінку, яка нагадує "булінг" або й спарвді є агресивною. Хоча насправді такі діти часто є не ініціаторами булінгу, а якраз від булінгу страждають.
Тільки цього ніхто не бачить.
----
1. Bertsch, K., Florange, J. & Herpertz, S.C. 2020, "Understanding Brain Mechanisms of Reactive Aggression", Current psychiatry reports, vol. 22, no. 12, pp. 81-81.
2.Dodge K. 1991. The structure and function of proactive and reactive aggression. In: Pepler D, Rubin K, editors. The development and treatment of childhood aggression. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum. p 201–218.
3. Salmivalli, C. & Nieminen, E. 2002, "Proactive and reactive aggression among school bullies, victims, and bully-victims", Aggressive behavior, vol. 28, no. 1, pp. 30-44.
Немає коментарів:
Дописати коментар