❓️Чому в дітей зявляється симптоми ПТСР

🤷‍♂️🤷‍♀️Коли дитина переживає травму, її мозок і психіка реагують інакше, ніж у дорослого, бо ще перебувають у розвитку.

 В дітей симптоми ПТСР виникають, тому, що:

🔹 1. Реакція «виживання» (аварійна система мозку)

✅️Амігдала (центр страху) миттєво «вмикає тривогу», фіксує подію як небезпеку для життя.

✅️Гіпокамп (який відповідає за часовий контекст і пам’ять) ще не достатньо зрілий. Він не може правильно «запакувати» досвід у минуле, тому спогади лишаються фрагментарними «живими картинками».

✅️Префронтальна кора (контроль, логіка, саморегуляція) у дітей недорозвинена, тому «розумом» вони не можуть заспокоїти себе.

❗️Як наслідок: пам’ять травми не інтегрується, а «застряє» як сирий матеріал — відчуття, образи, тілесні реакції.

🔹 2. Руйнування базової безпеки

✅️У перші роки життя головна психологічна задача — сформувати довіру до світу й почуття, що «є дорослий, який мене захистить».

Коли стається травма (війна, насильство, раптова втрата), дитина отримує протилежний досвід: світ небезпечний, ніхто не врятує. Це закладає фундамент тривожності й повторних стресових реакцій.

🔹 3. Неперероблена пам’ять

✅️Через слабкість когнітивних механізмів дитина часто не може розповісти про подію словами. Тому спогади зберігаються у вигляді:

👤тілесних реакцій (тремтіння, біль у животі, енурез),

💭образів і снів (нічні кошмари, флешбеки),

🤯поведінкових реакцій (агресія, уникання, регресія).

🔹 4. Застрягання в реакції «борись / тікай / завмри»

✅️Якщо травма повторюється або не отримує підтримки, нервова система дитини звикає жити у стані підвищеної тривожності. Це стає «новою нормою»:

🩸підвищений кортизол і адреналін,

😟гіпернастороженість,

🧠проблеми зі сном, концентрацією, пам’яттю.

🔹 5. Вплив дорослих

✅️Реакція батьків/опікунів має ключове значення.

👨‍👩‍👦Якщо дорослий поруч стабільний, підтримує, пояснює — травма легше інтегрується.

😳Якщо ж дитина залишається сама зі страхом, або ще й бачить паніку дорослих — мозок сприймає, що небезпека нескінченна.

❗️ ПТСР у дітей формується не тільки через сам травматичний досвід, а й через нездатність психіки переробити цей досвід у безпечному середовищі.

Скоро до школи

12 практичних пунктів та посилань.

1. Повернення до шкільного режиму дня. «Відновлення рутин». Ми не можемо спрогнозувати, якими будуть наші ночі, але вже варто вкладатися раніше і прокидатися ближче до шкільного часу. Так тілу дитини буде легше перелаштуватися, а сталий ритм додає відчуття безпеки.

Можна робити це поступово — лягати і вставати на 10–15 хвилин раніше щодня.

2. Профілактичний огляд. Є час пройти обстеження у поліклініці, здати аналізи — щоб переконатися, що тіло дитини готове витримати навантаження, яке під час адаптації тільки зростатиме

3. Розширення кола спілкування. Якщо дитина проводить час переважно з близькими дорослими, у школі вона може почуватися більш тривожно. Якщо є можливість, скеруйте її до табору, гуртка чи безпечного простору, де вона могла б спілкуватися з однолітками. Це допоможе знизити ризик тривоги й поступово звикнути до більшої кількості людей.

Іноді я прошу родини з дітьми, які здебільшого бувають удома, намагатись частіше бувати у місцях із більшою кількістю сенсорних подразників — щоб тренувати витримку до звуків і візуальних стимулів, поступово збільшуючи навантаження. (Це скоріше для нормотипових дітей)

4. Спостереження за станом дитини. Якщо ви помічаєте тривожність, гіперпильність, збудження, зміни харчової поведінки, зниження настрою чи агресивність, і це триває понад місяць — варто звернутися за консультацією до психолога.

Краще отримати підтримку до початку навчання.

Тривога перед школою може маскуватися під дратівливість, апатію чи загальне підсилення тривожності.

Часто саме зараз запити про зміну настрою дітей виявляються саме тривогою перед новим навчальним роком.

5. Спокійна підготовка речей. Є час розпочати спокійну підготовку речей до школи. Краще починати з того, що для дитини буде найбільш бажаним. Новий пенал, ручки, спортивне взуття…

Сьогодні ми говорили зі знайомою дитиною про те, що варто б було перебрати речі, в яких вона ходитиме до школи. За літо дитина з багатьох речей виросла.

6. Підготовка робочого місця. Дитина може сама або з допомогою дорослих упорядкувати стіл, кімнату чи простір для навчання вдома. Це допомагає налаштуватися на новий шкільний етап.

7. Відновлення контактів. Часто діти відчувають тривогу перед поверненням до свого класу, до контактів – чи збереглись стосунки, чи приймуть мене саме зараз в групі, наскільки всі змінились.

Можна запропонувати разом з однокласниками піти в кіно, щоб налагодити контакт. іноді діти збираються і разом грають в настільні ігри, чи плетуть сітки, роблять заготовки на 3д принтерах, допомагають в притулках для тварин…

8. Якщо є контакт із класними керівниками, дізнайтеся, чи будуть нові вчителі, чи можна прогулятися школою та побачити зміни. Чим більший рівень тривоги, тим більше дитині потрібна інформація про простір, правила й стосунки.

Якщо є важливі зміни в житті дитини, родини, особливості її стану чи реакцій - варто повідомити про це вчителів.

9. Безпека на шляху до школи. Якщо дитина добиратиметься сама - перевірте, чи є по дорозі укриття, проговоріть і відпрацюйте алгоритм дій та зв’язку.

Якщо школа нова, пройдіться з дитиною, покажіть їдальню, вбиральню, укриття.

10. Символ підтримки. Можна купити або зробити для дитини щось, що стане «якірцем» спокою та нагадуванням: «Я з тобою, де б ти не була/був» — браслет, значок, брелок, маленька м’яка іграшка, ліхтарик. Або зробити спільне фото, щоб воно було з дитиною у школі.

11. «Вітаміни близькості». Разом з UNICEF Ukraine і Ти як? створено скарбничку у підтримку дітей та дорослих:

• 12 стікерів для Viber та Telegram;

• 24 ідеї, що сказати замість «молодець»;

• 12 ідей записок у ланчбокс чи наплічник.

Усе — у вільному доступі. Стікери для месенджерів —короткі кумедні повідомлення («я в безпеці», «обіймаю», «тримаю за лапку»), які можуть бути особливо зручними для підлітків. Записки — для молодших школярів, щоб дитина відчувала вашу присутність на відстані. А замість «молодець» — слова, які підтримують і додають мотивації.

Завантажити можна тут: https://bit.ly/3UzMViU

12. «База» самопідтримки. Разом із дітьми можна створити набір практик, які допоможуть заспокоїтись і відчути більше контролю, коли нас немає поруч.

• У застосунку Моментал (проєкт ЮНІСЕФ, для якого я створювала 365 вправ) є практики заземлення, дихальні, для м’язової релаксації та розвитку міжпівкульної взаємодії: https://momental.onelink.me/HYR7/1rkibzu6

• Ще один додаток — Safe Place.

• Книжечка-розмальовка з ідеями для заспокоєння: https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../10_coloring_book.pdf

За матеріалами Світлани Ройз

Що таке піпл-плізинг?

👀 Піпл-плізинг — це коли ти так хочеш сподобатись, що зовсім забуваєш про свої кордони та бажання.

Знайомо?

Коли схвалення інших важливіше за те, чого ти хочеш. А ще не сказане «ні» звучить у думках так, наче ним ти зрадиш усіх найкращих людей на цій планеті.

Правда в тому, що за бажанням бути хорошим/-ою для інших часто ховається тривога. І щодня, догоджаючи іншим, коли цього не хочеш, ти потроху зникаєш з власного життя.

Спойлер: ти маєш право бути незручним/-ою і залишатися цінним/-ою.

Ти як?

Як впоратись зі стресом під час контрольних та іспитів? Поради для дітей, батьків та вчителів

Три роки повномасштабної війни – це тривалий і виснажливий період для нас, дорослих. Як і для 17-річних підлітків, які у цей час проходять засадничий етап особистісного формування. Водночас для дітей, які не живуть поруч із фронтом, найбільші тривоги пов’язані не стільки з війною, скільки з навчанням: саме контрольні, оцінки та завершення школи часто стають для старшокласників найсильнішими тригерами. Тому дорослим важливо розуміти, як реагувати і не збільшувати стрес, який і так отримують діти у часі війни.

Важливо пам’ятати, що батьківська роль – це своєрідна роль тренера , який організовує тренування тактично і стратегічно. Перш за все, проаналізуйте ситуацію «на полі». Для цього дайте відповідь:

• * на якому етапі зараз дитина;

• * який її фізичний і емоційний стан;

• * який стан родини зараз.

Мовою спорту, нам потрібно допомогти собі й дитині зберігати оптимальний стан, уникати передстартової апатії чи передстартової лихоманки.

Як це зробити? Навіть найпростіші дії тут будуть дієвими.

1. Важливо контролювати водний баланс. У стресі організм потребує більше води, а коли її не вистачає може переходити у сонний чи уповільнений режим;

2. Перевірте збалансованість харчування дитини і родини. Мозок отримує енергію з їжі, тому їжа лише сприятиме підготовці. Допоможіть мозку і він допоможе тілу.

3. Коли харчування та водний баланс налагоджені варто переходити до запам’ятовування матеріалу. Важливо обрати свій ритм і вбудувати його у свій стандартний день, тиждень чи місяць перед іспитами.

Поради для тих, хто готується до іспитів

Наступні поради для тих, хто готується до іспиту. Вони корисні не тільки для підготовки до НМТ, адже це не останній виклик, а життя наповнено подіями, які потребують таких навичок.

Принцип Pomodoro проти пожирачів часу

Важливо чергувати навчання та перерви. Мозок любить чергування та зміну активностей. Цей принцип закладено у метод Pomodoro або «Помідора».

Одна робоча фаза ( її ще називають Помідор) складає 25 – 30 хвилин. Після неї – 5 – 10 хвилин відпочинку. Після трьох -чотирьох помідорів – 15 – 30 хвилин відпочинку. Автори методу рекомендують накручувати фізичний таймер. У них він був у вигляді помідора, тому й виникла така весела назва. Утім, існує й багато застосунків, які можна використовувати.

Важливо використовувати сам принцип зміни діяльності, який дозволяє мозку досягати високої ефективності і не виснажуватись. Також це дозволяє не відволікатися та не втикати у «відосики», Тік-ток і все, що непомітно зжирає час.

Систематизація – візуалізація вивченого і увага до дрібниць. Для когось це виписки, свої схеми, малюнки, шпаргалки, відмічання різними стікерами, позначками. Якщо це включає моторику, естетично та емоційно приємно, то це буде в свій спосіб допомагати засвоювати та інтегрувати матеріал.

Піклуйтесь про тіло і воно попіклується про мозок. Продовжуючи тему графіка, хочу наголосити на неймовірно важливих аспектах, які допоможуть уникнути загрози виснаження – це сон та відпочинок. На жаль, на останніх етапах підготовки сон та час відпочинку часто кладуть на своєрідний вівтар, як жертву для успіху. І це стратегічна помилка.

Сон і відпочинок – це не згаяний час. Це запорука, що прочитане залишиться у вашій пам’яті. Це як процеси періодичного перезавантаження ваших гаджетів, для кращої роботи.

Під час нічного сну наш мозок обробляє інформацію, яку ми отримали протягом дня. Вона переходить з короткострокової пам'яті в довгострокову. Це відбувається завдяки утворенню нових нейронних зв'язків у мозку, які допомагають зберігати нову інформацію та навички.

Тому сон – запорука того, що те, що ви прочитали і вивчили сьогодні, не забудеться завтра, а ви – зможете це відтворити у відповідальний момент.

Так само і розумний відпочинок має функцію перезавантаження нервової системи. Фізична активність сприяє кращому запам’ятовуванню. Безліч досліджень показують, що з тестами і завданнями справляються краще ті, хто мав добрі фізичні навантаження.

Запам’ятайте! Сон, відпочинок та фізична активність – це зарядка вашої внутрішньої батарейки чи пауербанка. Не розряджайте себе до кінця, а слідкуйте за оновленням енергії.

Як опанувати передіспитову тривожність

Думайте добре – почувайтеся добре. Створіть позитивні установки. У цей час введіть табу на думки на кшталт: «Не здаш – підеш у двірники», «Вчи, бо будеш плакати», «Не роби помилок, як ...», «Я тобі казала(зав)», «Треба було раніше думати головою, а не гульками». Ці думки-тексти прямо впливають на емоції та викликають стани, які будуть блокувати роботу мозку.

На негативі позитиву не побудуєте!

Зупиняйте спіраль руйнівних думок у себе і у дитини і створюйте продуктивні думки-установки. Наприклад:

• Ти( ми) готувались і покажемо свій добрий результат;

• Я розумний(на) і не з таким справлялася;

• Це тест, а не кінець світу.

Визнайте слабкі місця у підготовці і «з'їжте цю жабу зранку». Людям притаманно уникати неприємного. Але за місяць до іспиту варто ще раз передивитися свої слабкі місця і підтягнути саме їх. Не відкладати це на останній тиждень.

Просто робіть це. Тривогу і страх перед тестами добре долати самими тестами. Це як страх навчитися плавати, кататися на велосипеді або героскутері долається тоді, коли починаєш плавати чи їздити. Знаходьте пробні тести, питання по датах, схемах і просто проходьте їх кожен день, немов граючись.

Існує багато ресурсів, де це можна зробити. Наприклад, цей:

Quizlet

Як підготуватись до іспитів

Пам’ятайте: у день іспиту нічого не читаємо, не повторюємо.

У переддень вводимо легкий освітній детокс. Слухаємо музику, гуляємо, уявляємо позитивний сценарій наступного дня, кінця вступної кампанії, плануємо, яка винагорода буде на фініші.

Граємо в «Сам собі режисер» і створюємо свій сценарій бажаної реальності. Тим, хто грає в комп’ютерні ігри, це зрозуміло. Створіть бажаний успішний варіант своєї місії.

Уявіть собі цей день. Тут можна використати всі доступні механізми. Наприклад, програти цей день в уяві, ніби у віртуальній реальності. Дати максимальної визначеності в невизначеності. Якщо ви помічаєте місця, де можуть виникати перешкоди, то в уяві знайдіть рішення до них.

Уявіть ранок, дорогу, хто з вами в цей день. Уявіть, як ви входите, починаєте розв’язувати завдання, в якій послідовності виконуєте предмети, як відпочиваєте між завданнями. Як спортсмени уявляють собі всю дистанцію від старту до фінішу.

При цьому уявляйте не тільки, що робите, але і свій стан впевненості, рівноваги, зібраності. Важливо поїхати і подивитись локацію, коли вона буде відомою.

Будьте обережні з лікарськими засобами, заспокійливими препаратами або, навпаки, з енергетиками. Створіть свій список технік релаксації. Для цього потрібно почати пробувати, що підходить саме вам. Що зазвичай вам допомагає на іспитах, на змаганнях, під час важливих подій?

Ось деякі вправи:

1. напружувати м’язи на 10 секунд, а потім розслабляти: при цьому треба концентрувати свої думки саме на м’язі, і рухатися поступово від одного до іншого;
2. дихати діафрагмою: це повільне глибоке дихання, коли спершу ви наповнюєте повітрям живіт, далі груди, потім шию, а видихаєте дуже плавно і рівно. Вдих – через ніс, видих – через рот. Видих довший за вдих;
3. керована уява: коли ви уявляєте місце, де можете бути цілком розслабленим і щасливим і подумки переносите себе туди.

Важливо це практикувати, щоб здобути цю навичку. Саме це ментальне тренування стане запорукою вашого нормального стану під час іспиту.

Це також буде підготовкою до 15-хвилинної перерви. Саме під час перерви вам треба буде перезавантажитись і налаштуватись на другий етап іспиту.

У виборі вправ та тренуванні можуть допомогти сучасні технології.

Завантажте застосунки із саморегуляції. Нехай гаджети перетворяться з пожирачів часу в помічників.

Систематично виконуйте певні вправи кожні дві години. Це допоможе зробити їх автоматичними.

* Safe Place – україномовний застосунок, який містить всі важливі техніки: вправи на розслаблення тіла, заспокійливе дихання, спокійний стан, переключення уваги та заспокоєння тривожних відчуттів;
* Breathe – англомовний застосунок про дихання.

Це може здаватись дуже банальним, але навичка доброго дихання може стати вирішальним фактором для успішного складання іспиту. Є прямий зв’язок між добрим диханням і можливістю швидко згадувати і обирати правильне рішення.

Поради для батьків

Не залишайте дитину сам на сам з відповідальністю та переживаннями. А також самі не будьте на самоті зі своїми переживаннями за майбутнє дитини. Страх і стрес не ведуть до перемоги і успіху. Ваша дитина зможе опанувати цей виклик, якщо буде чути в цьому сенс добра і підтримку близьких людей. Слідкуйте за тим ЩО і ЯК ви говорите.

Помічайте моменти, коли вам хочеться дорікнути дитині, бо, на вашу думку, у неї проблеми з плануванням часу, мотивацією, тривогою, самодисципліною, харчуванням. І тоді запитайте себе, чи ця проблема тільки у дитини? Діти – віддзеркалення дорослих. Тому, на цьому етапі допоможуть доброта, надія і адекватні чіткі дії, наповнені сенсом і впевненістю.

НМТ – це лише один з багатьох майбутніх етапів. Зараз час, коли маємо вибір, чого можемо навчитись. Або тривожитись і заганяти себе в глухий кут, або навчитись гнучкості та знаходити свої точки для зросту в майбутнє.

Росте те, що ми поливаємо. Нагадуйте дітям про їх можливості і досягнення, про впевненість в собі і перемоги. Згадуйте, що ви команда, яка зараз стоїть перед непростим викликом. Але він для наших дітей точно не перший і точно не останній. Допоможемо їм пройти через нього з гідністю.

 Пам’ятайте головне! ЗНО, НМТ, іспити, контрольні – це тимчасово, життя після них не закінчується. Бережіть себе та одне одного!

Ольги Уралова

Гайд для батьків до месенджерів Telegram, Viber та WhatsApp

 У вашої дитини з’явився власний гаджет. Якщо це не кнопковий телефон, а смартфон, то настав час поспілкуватись про месенджери. Messenger — це безкоштовний мобільний застосунок, який використовується для обміну миттєвими повідомленнями, фотографіями, відео, аудіозаписами та для спілкування у групових чатах. У цьому гайді ми розглянемо три найпопулярніші месенджери: Telegram, Viber та WhatsApp. Говоритимемо про вікові обмеження, правила користування, анонімні чати та боти.

Крім того, регулярні розмови з дітьми про безпеку в інтернеті є необхідними для формування корисних навичок із використання інтернету та соцмереж.

Про що саме розмовляти з дітьми:

 як розрізняти надійні та ненадійні джерела інформації та як налаштувати конфіденційність;

 не можна ділитися паролями власних акаунтів та не варто дружити з незнайомцями в соцмережах;

 важливість захисту своєї особистої інформації: використовувати правило білборда — двічі подумати, перш ніж публікувати або надсилати будь-який контент;

 важливість шанобливого ставлення до інших в інтернеті, наприклад, заохочуйте свою дитину залишати позитивні коментарі;

 те, що діти бачать в інтернеті, не завжди відповідає дійсності;

 що робити, якщо люди просять надати особисту інформацію, ображають в інтернеті, публікують незручні фотографії.

Загроза вербування українських підлітків

Ворог використовує сучасні технології як для проведення ІПСО, так і для вербування задля здійснення протиправних дій. Останнім часом фіксуються непоодинокі випадки спроб ворога вербування підлітків для скоєння диверсій.

Представниками спецслужб рф здійснюється підбір осіб, зокрема, з-поміж неповнолітніх, для вчинення диверсійних заходів на території України. Окрім цього українські підлітки провокуються на підтримання різних колабораційних течій шляхом їх примушування до публікацій відповідної інформації в соцмережах, месенджерах, нанесення провокативних написів на будинках тощо.

Російські спецслужби вербують дітей і пропозиціями легкого заробітку. Спочатку діти підписуються на певні Telegram канали, їм дають прості завдання: зробити написи на будівлях, розклеїти листівки з дискредитацією Збройних сил України, а вже потім спонукають переходити до агресивних дій – спалити трансформатори або автомобілі тощо.

Профілактичні заходи

Дітям потрібно роз’яснювати, що у війні, розв’язаній росією проти українського народу, ворог використовує будь-які інструменти для досягнення своїх протиправних цілей, отже діти повинні бути поінформовані щодо ризиків спілкування в мережі та розуміти, що про будь-які незаконні пропозиції потрібно повідомляти батькам та в поліцію.

Якщо помітили, що ваша дитина підписалась на сумнівні telegram-канали, і їй писали невідомі особи з пропозицією диверсій, необхідно в обов’язковому порядку заробити скриншот, для того, щоб зібрати докази, і все це передати до правоохоронних органів – звернутися до поліції за номером 102 або на сайті кіберполіції через відповідну форму зворотного зв’язку. Це буде вважатися зверненням про вчинення кримінального правопорушення.

Психологічні ризики

Як зазначають психологи, є можливі причини, що саме і роблять підлітків 13-17 років групою ризику, на яку звернули увагу спецслужби росії, для того, щоб дестабілізувати ситуацію у нашій країні. Ці причини дозволяють зрозуміти, чому для підлітків протиправні пропозиції рф наразі є дуже актуальними, чому вони їх зацікавлюють і, саме врахування цих особливостей, дозволяє провести роботу на упередження.

Причини лежать у площині фізіологічних особливостей розвитку підлітка: це вік, коли не сформовані ділянки мозку, які відповідають за критичне мислення, за можливість встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Підлітки не завжди здатні прогнозувати наслідки своїх вчинків, усвідомити наслідки будь-яких подій або вчинків інших людей. І, як результат, вони не повною мірою розуміють, що роблячи той чи інший начебто власний вибір, їх до цього вибору підштовхують несвідомо. А маючи недостатній рівень ще і правової компетентності, підлітки не усвідомлюють, які будуть за тим чи іншим вчинком наслідки та відповідальність.