Марафон "2 хвилини для себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника Світлани Ройз з практиками відновлення внутрішніх ресурсів, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини на себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника Світлани Ройз з практиками відновлення внутрішніх ресурсів, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини для себе"

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника Світлани Ройз з практиками відновлення внутрішніх ресурсів, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини для себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника Світлани Ройз з практиками відновлення внутрішніх ресурсів, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини для себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника Світлани Ройз з практиками відновлення внутрішніх ресурсів, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини для себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника з рекомендаціями Світлани Ройз, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

У 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини. У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства и работоргівлі; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо.

Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 г. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 г. — Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 г. — Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 г. — пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини - Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.

В Україні проведення Всеукраїнського тижня права започатковано Указом Президента України від 08.12.2008 № 1149/2008. Він проводиться щороку в тиждень, що включає 10 грудня, і проходить під гаслом «Гідність і справедливість для всіх нас».

 

Марафон "2 хвилини для себе"

 

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника з рекомендаціями Світлани Ройз, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Марафон "2 хвилини для себе"

 

Нам часто складно знайти час, щоби вкласти щось у себе. Здається, що цей внесок має бути ресурсозатратним, щоби дати користь.
Якщо ми почнемо з того, що хоча би 2 хвилини будемо перефокусовувати увагу з зовнішнього простору у внутрішній, звертати увагу на те, які сигнали нам подає наше тіло, привчати себе до уважності до себе і своїх потреб – ми виявимо, що в нашому житті набагато більше ресурсу, радості й усвідомленості, ніж нам здавалося.
У цьому спільному проєкті з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, відома дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз та ГО “Смарт освіта” підготували прості поради на щодень. Ресурсні ілюстрації намалювала Олена Ястремська.
Усі завдання підібрані так, щоб активізувати певний канал сприйняття. Канали ресурсу, на які Світлана Ройз зазвичай звертає увагу, – зір, слух, нюх, стосунки, рух, тілесні відчуття, смак, інтелект (нові знання), інтуїція.
…завдяки цим простим практикам, ми повертаємо собі контакт з реальністю. Лише так ми можемо відновити доступ до ресурсності.

Запрошую до марафону "2 хвилини для себе", де кожного дня зранку буду викладати по одній картці із календаря-порадника з рекомендаціями Світлани Ройз, а ті, хто долучиться до марафону, будуть реалізовувати пораду у житті та у коментарях ділитися власними враженнями. Кому цікаво та потрібно, ласкаво прошу!

Всесвітній день української хустки

 

Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке з'явилося 2019 року, покликане об'єднати жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій. Цього дня по всій країні відбуваються флешмоби та майстеркласи, учасники яких діляться яскравими фото в соцмережах. 

Міжнародний день волонтера

 

                                         "Милосердя — найвірніший знак 

                       справжньої величі людини"

                                 В. Шекспір

                                                                                                                                            

У всьому світі 5 грудня відзначають Міжнародний день волонтера – International Volunteer Day. День волонтера був заснований ще в 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. Він дає можливість добровольцям і різним організаціям відсвяткувати свою роботу, поділитися своїми цінностями і розповісти про себе. Що ж таке «волонтерство» і хто такий «волонтер»?

Благодійною діяльністю, яка в сучасному світі має назву «волонтерство», люди займалися ще із давніх часів. Вважається, що волонтерство зародилося у 1859 році, коли Жан Анрі Дюнан ініціював створення Міжнародного комітету Червоного хреста.

Волонтерство, або волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, яка здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтер – це особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтер має володіти певними характеристиками. Серед них:

• фізичне і психічне здоров’я;

• усвідомленість власного вибору, яка ґрунтується на інтересі до діяльності, вмотивованості до її виконання, альтруїзмі, усвідомленості складності діяльності, готовності до незручностей, дискомфорту, адекватному розумінні змісту волонтерської діяльності;

• такі ціннісні орієнтації як гуманізм, порядність, чесність, справедливість, відвертість, милосердя;

• такі психологічні властивості та риси характеру як: емпатійність, цілеспрямованість, наполегливість, самодисципліна, відповідальність, оптимізм, сміливість, самоконтроль, великодушність, толерантність, обдарованість, інтелектуальність, співчутливість, акуратність, незалежність, ввічливість, раціональність, старанність, ініціативність та інші.

Слід додати, що волонтерство є невід’ємною частиною гуманного та демократичного суспільства, яке сприяє допомозі державі у вирішенні питань, які мають нагальну потребу.

Пропоную переглянути відеоматеріал «Час для волонтерства»

 

Вітаю з днем обіймів і міцно обіймаю Обійми зближують, розфарбовують сірі будні і вносять в життя радісні миті. Подаруйте свою теплоту близьким та рідним людям. Поділіться своїм душевним теплом

 

Міжнародний день людей з інвалідністю. Чому варто про це знати?

Наше життя неможливе без надій, прагнень та сподівань. Однак, ніхто із нас не захищений від подій, які можуть повернути життя у зовсім інший ритм. Щороку 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю, який був проголошений ще у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН. Переймаючись буденним життям, ми повинні замислюватись про проблему інвалідності не лише 3 грудня, а протягом усього часу дбати про своє оточення.

Чому важливо знати правила культури спілкування з особами, які мають інвалідність? Тому що досить часто, через власну необізнаність, при спілкуванні із людиною, яка має інвалідність, ми ставимо у незручне становище і себе і її. Отож, що потрібно знати?

1. Коректно називати людей, які мають інвалідність «дитина/особа/людина, яка має інвалідність». Однак, найкращий спосіб – це, все ж таки, називати людину по імені.

2. Не треба ставити інвалідність на перше місце. При спілкуванні із людиною, яка має інвалідність, перш за все, спілкуйтеся із нею, як із людиною.

3. Перед тим як допомагати обов’язково спитайте, чи потрібна ваша допомога.

4. Не торкайтеся людину з інвалідністю або її спеціальних пристроїв без її на те згоди.

5. Зважайте на простір, в якому ви спілкуєтеся із людиною, яка має інвалідність. Погодьтеся, людині на візку буде важко прогулюватися з вами по нерівній поверхності.

6. Думайте перед тим, як говорити. Люди, які користуються інвалідним візком, «ходять» гуляти в парк, а не «їздять». Із незрячою людиною не коректно вживати вислів «побачимося». При спілкуванні із людиною, яка спілкується жестовою мовою і має перекладача, завжди дивіться на співрозмовника, а не на самого перекладача.

7. Не задавайте некоректних запитань типу: «А ти такий від народження?», «Це, мабуть, була жахлива аварія?», «Ти сумуєш за тим часом, коли ще могла бачити?».

8. Не жартуйте на тему інвалідності з людиною, яка має інвалідність.

9. Не жалійте та не героїзуйте людей з інвалідністю. Жалість та героїзація – погані маркери спілкування.

Пропоную переглянути мультфільми, які допоможуть краще зрозуміти проблему та сформувати толерантність:

• «Мотузки», 2014 рік, розповідь про дитячу доброту і мудрість, дівчинку Марію, яка познайомилась з хлопчиком з інвалідністю. Це мультфільм про справжню дружбу:

• «Подарунок», 2015 рік, історія про дружбу хлопчика і собаки, яких об’єднує спільний біль: в них обох немає однієї кінцівки. Хлопчик, натхненний жвавістю і безтурботністю свого друга, і сам стає щасливішим;

• «Тамара», 2013 рік, це розповідь про дівчинку з порушенням слуху, яка обожнює танцювати. Тамара гарно рухається і відчуває ритм музики. Вона почувається щасливою, адже робить те, що їй подобається і має підтримку, що дуже важливо для кожного з нас;

• «Поза зором», 2010 рік, історія, яка розповість дещо про світ людей з порушенням зору. У незрячої дівчинки викрадають сумку, її собака-поводир спішить наздогнати злодія, тому дитина залишається сама і досліджує світ навколо завдяки звукам, дотикам та запахам. Знайдена дерев’яна паличка стає для дівчинки чарівною.

Цей день нагадування людству про гуманність і милосердя. Приєднуючись до цієї міжнародної ініціативи бажаю всім, хто не байдужий, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності людей з інвалідністю ми захищаємо своє людське обличчя.Створюймо нові можливості для кожного!

 

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Зараз, в наш високотехнологічний і цивілізований вік, рабство здається чимось давно забутим, яке давно пішло в далеке середньовічне минуле. Але, на жаль, це не так. І тепер, досі процвітає у світі торгівля людьми.  Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Це і люди, які були загнані в тому числі і в сексуальне рабство. У категорію рабів входять ті, хто працює з примусу, за борги або проти своєї волі. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться і ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах.

Процеси скасування рабства без широкого міжнародного розголосу, схоже, мають тенденцію повертатися назад. Ця тема не повинна залишатися без уваги і Міжнародний день боротьби за скасування рабства - хороший привід провести об’єктивну самооцінку нинішнього стану людства.

Більше інформаційно-просвітницьких матеріалів за посиланням

Протидія торгівлі людьми

 

1 грудня щороку відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.

Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ.  За даними Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч не знають про свою хворобу.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди, які живуть з вірусом імунодефіциту людини, можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

Для кращого розуміння хвороби, пропоную до Вашої уваги гру "ПРАВДА чи ФЕЙК про ВІЛ/СНІД"

Більше корисних матеріалів Ви знайдете ТУТ

 

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ "КІБЕРПЕС"

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: 

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот "Кіберпес". У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. 

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті "Кіберпес" можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

10 порад, які допоможуть покращити навички публічних виступів та подолати страх сцени 🔥

 

 Знайте свою аудиторію.

Якщо ви виступаєте перед аудиторією, як правило, є причина. Знайте, з ким ви розмовляєте та що саме потрібно дізнатися цим людям з вашого виступу. Ваша промова має бути корисною для тих, хто її слухає.
⠀
 Добре розумійте свій матеріал.
Якщо ваша мета — стати лідером думок або насправді навчити аудиторію чогось, лише автентичне розуміння матеріалу допоможе її досягти.
⠀
 Використовуйте гумор та емоції.
Тема вашого виступу не має значення — місце емоціям та гумору є завжди. Публіка може не пам’ятати всього, що ви сказали, але вона пам’ятатиме, як ви змусили її відчувати себе.
⠀
 Виступайте якомога більше.
Єдиний спосіб щось покращити — робити це весь час. Репетиція — це добре, але реальний виступ перед аудиторією — це вкрай важлива практика!
⠀
 Знайдіть стиль, який вам підходить.
Різні події часто вимагають різного підходу чи стилю. Іноді читання підготовленої промови — це нормально. Деякі використовують нотатки чи тези. Інші намагаються виступати взагалі без додаткової допомоги. Підберіть свій стиль виступів.
⠀
 Практикуйте мову тіла та рух.
Пам’ятайте — спілкування набагато більше стосується мови тіла, ніж слів, які ми говоримо. Слова, звичайно, важливі, але наголос робиться саме рухом та мовою тіла.
⠀
 Уповільнюйте.
Ніщо не показує вашого переживання більше, ніж надто швидка презентація. Якщо ви хочете вплинути на аудиторію, переконайтеся, що вона насправді чує те, що ви говорите.
⠀
 Встановіть зоровий контакт.
Цей пункт дуже важливий. Встановіть зоровий контакт з якомога більшою кількістю людей. Це викликає відчуття, ніби ви говорите безпосередньо з кожним учасником.
⠀
 Робіть довгі паузи.
І робіть їх довшими, ніж ви навіть вважаєте доречним. Це може мати великий вплив на підкреслення ключових моментів та емоційний стан аудиторії.

Prometheus

Розвиваємо пам'ять та увагу

Знайди пару 

Знайди пару

Мої емоції та почуття 

2 КВІТНЯ - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО АУТИЗМ

 

По усьому світу 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію. Останні дослідження усе частіше, окрім генетичних причин, відносять аутизм до розладів, пов’язаних також із забрудненням довкілля, їжі та питної води. В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей із аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше.

«Потенціал людей з аутизмом необмежений, як і потенціал інших людей. Це лише питання надання підтримки й освіти, що враховує потреби осіб з аутизмом"

Доктор Стівен Шор, професор корекційної освіти,

консультант у питаннях аутизму, людина з аутизмом

2 КВІТНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

                                                                                                            

                                                                                             Книга – це віконце, через яке діти

 бачать і пізнають світ і самих себе.

                                                                                                      В.О. Сухомлинський  

     Міжнародний день дитячої книги – свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Відзначається щороку 2 квітня (починаючи з 1967 р.) у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875 рр.). 

     В історії літератури мало знайдеться письменників, які би заслуговували на звання: «Великий казкар», «Добрий чарівник», «Король казок».
     У казках Андерсена добро і любов перемагають, але інколи його твори залишають легкий смуток і роздуми. Після читання хочеться помовчати, побути сам на сам зі своїми почуттями, а потім знову повернутися до книжки. Письменник спеціально нікого не повчає, нічого не проголошує, він просто веде нас по своїй казковій країні й спонукає думати і співпереживати.
     Друге квітня один раз на 2 роки на черговому конгресі Міжнародної ради з дитячої книги письменникам і художникам вручається головна нагорода – Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена.  В даний час її лауреатами є понад 40 осіб - ілюстратори та письменники, в тому числі Астрід Ліндгрен, Джанні Родарі, Туве Янссон і Джеймс Крюс.
     Дитячі книги - енциклопедія всього цікавого, радісного і важливого, що тільки буває на світі. Сьогоднішнє свято - додатковий привід почитати дитині на ніч, «підкинути» її хорошу книгу, а може, й самим перечитати улюблені з малих років книги. Або навіть заповнити прогалини минулого і, нарешті, прочитати те, що колись пропустили...
Адже читання - це не тільки розвиток почуттів і особистості, але й, перш за все, велике задоволення.

ДЕВ'ЯТЬ ПРАВИЛ, ЯКИХ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ, ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЗМІНИТИ ЛЮДИНУ, НЕ ОБРАЖАЮЧИ ЇЇ І НЕ ВИКЛИКАЮЧИ ОБУРЕННЯ

Правило 1.     Починайте з похвали та відвертого визнання переваг людини.

Правило 2.     Звертаючи увагу людей на їхні помилки, робіть це у непрямій формі.

Правило 3.     Перш ніж критикувати іншого, скажіть про власні помилки.

Правило 4.     Ставте запитання, замість того щоб віддавати накази.

Правило 5.     Дайте людині можливість зберегти своє обличчя.

Правило 6.     Хваліть людину за кожен навіть незначний успіх і будьте при цьому відвертими у своєму визнанні та щедрими у похвалах.

Правило 7.     Створіть людині добре ім'я, щоб вона стала жити відповідно до нього.

Правило 8.     Вдавайтеся до заохочення. Зробіть так, щоб вада, яку ви бажаєте усунути, виглядала легковиправною, а справа, якою хочете зацікавити людину, нескладною.

Правило 9.     Робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.

Як підготувати майбутнього першокласника до школи: чек-лист для батьків

Тренуємо мислення. Загадки. 

САМОДОПОМОГА ПРИ ТРИВОЗІ ТА ІНТЕНСИВНИХ ЕМОЦІЯХ або 6 ТЕХНІК ДЛЯ ЗАЗЕМЛЕННЯ, ЯКІ ВАМ ПОРЕКОМЕНДУЮТЬ ПСИХОЛОГИ

    

Коли ми знаходимося в епіцентрі тривоги, флешбеку або панічної атаки, наші лобові частки вперто відмовляються працювати. Ми відчуваємо, ніби це просто неможливо сфокусуватися або ясно міркувати про що б це не було, і наші думки проносяться так швидко і перетворюються в таку кашу, що за ними просто неможливо встежити.

Нам починає здаватися, що все, що відбувається навколо ніби в тумані, або, коли хтось кілька хвилин розмовляв з нами, ми раптом розуміємо, що поняття не маємо, про що він тільки що говорив.
Іноді ми відчуваємо себе паралізованими або ніби замороженими, відчуваємо, що не можемо зробити навіть найменший рух або вимовити хоч слово. Таке може траплятися з нами, в тому числі, і коли ми відчуваємо дуже інтенсивні емоції – наприклад, почуття покинутості, образи, безнадійності, страху або безвиході.

ТЕХНІКИ ЗАЗЕМЛЕННЯ - це прекрасний інструмент для таких ситуацій, і їх можна використовувати де б ви не знаходилися. Повертаючи свою свідомість і тіло назад в даний момент, ми можемо організувати нашому мозку простір, щоб він заспокоївся, і відчути себе трохи більш сконцентрованими. Здебільшого, цього достатньо для того, щоб пояснити, що з нами відбувається або звернутися за допомогою або придумати, як вчинити з цим станом. Існує багато різних способів заземлення, навіть якщо нижче запропоновані техніки особисто вам не підійдуть, є безліч інших, які варто спробувати, щоб знайти те, що допомагає саме вам. Ви також можете створити вашу особисту техніку заземлення, відшукавши те, що допомагає сфокусувати вам ваші почуття і повертає до справжнього моменту часу.

Ось кілька моїх улюблених технік заземлення, які я розділив на кілька категорій

• САМОЗАСПОКОЄННЯ

Прийміть душ або ванну. Зосередьтеся на кожному кроці приготування до душу / ванни, помічаючи кожну маленьку деталь – що відчуває ваша кисть, коли ви торкаєтеся дверної ручки і крана? Коли ви включаєте кран, як ви визначаєте відповідну температуру води? Відзначте відчуття від води на вашому тілі, приділяючи увагу температурі і звуків води, відчуттям м’язів тіла.
Знайдіть заземляючий об’єкт, який притягує вас. Це може бути щось на зразок гладкого каменю або відполірованого шматочка скла, щось на зразок клубка пряжі, текстура якого здається вам комфортною; це може бути щось на кшталт маленької статуетки або щось, що пов’язано у вас з хорошими спогадами. Носіть цей об’єкт з собою там, де його легко зберігати, і діставайте, коли вам потрібно заземлитися. Звертайте увагу і описуйте в розумі кожну деталь об’єкта, торкаючись до нього рукою і відзначаючи всі відчуття від цього дотику.
Заваріть чашку чаю, кави або гарячого шоколаду. Виконайте кожну дію з максимальною уважністю, помічаючи кожний рух, яке робить ваше тіло; ось ваші пальці стиснули ручку чайника, ось долоня відчула холод крана, коли ви вмикаєте воду, ось ви відчуваєте, як чайник у вашій руці стає важче у міру заповнення водою. Коли напій буде готовий, робіть невеликі ковтки усвідомлено, зручно вмостившись у спокійному місці.

• ВІДЗНАЧТЕ П’ЯТЬ ПОЧУТТІВ

1.  Знайдіть знайомий запах (парфуми, мило, лосьйон, чай, ефірні масла і т.п.) і нехай це буде звичкою вдихати цей запах щоранку, перед сном або в якийсь інший певний час дня. Носіть цей запах з собою і вдихайте кожен раз, коли вам потрібно заземлитися, поєднуючи цей процес з глибоким і повільним диханням.
2.  Одягніть ваш улюблений одяг – це можуть бути шкарпетки, улюблений светр або м’яка приємна майка. Відзначте текстуру, колір, запах цього одягу. Для цих же цілей підійде ковдра або плед.
3.  Закутайтеся щільно в ковдру. Обійміть себе міцно-міцно або попросіть когось обійняти вас. Розітріть руки і ноги, рухаючись знизу-вгору від стоп до стегон і зверху-вниз від плечей до зап’ясть.

• ВИКОРИСТОВУЄТЕ ТІЛО

1.  Відзначте, як ваші стопи стоять на підлозі. Ви можете встати і міцно «врости» стопами в підлогу, зняти взуття і наступати кожною ногою на землю або на підлогу, відчуваючи, ніби ваші ноги – це підстава добротного будинку, міцно пов’язаного із землею, відчути в прямому сенсі ґрунт під ногами і силу земного тяжіння. Ви можете зробити це і сидячи на стільці або лежачи.
2. В прямому сенсі заземлення. Ляжте на підлогу. Швидко проскануйте своє тіло, щоб відзначити в яких саме місцях підлога торкається вашого тіла, які частини тіла відчувають її і сфокусуйтеся на цьому відчутті тиску, текстури, температури. Відзначте всі вібрації, які ви зараз можете відчути в будинку. Ви можете поставити на підлогу музичну колонку і відчувати її вібрації.
3.  Рухайтеся! Покачайте ногами, звертаючи увагу на відчуття, як рухається кожна нога окремо. Спробуйте, як може рухатися нога окремо, коли всі інші частини тіла залишаються нерухомими. Виконайте те ж саме з пальцями, відчуваючи силу в м’язах, їх напруга і розслаблення під час виконання руху.
4.  Ритм. Постукайте ногою по підлозі, знайдіть об’єкт, що видає м’який звук, постукайте пальцями по столу і тихенько по склу або будь-якій іншій поверхні, знайдіть приємний звук, а потім створіть ритм і повторюйте його, намагаючись фокусуватися на початку і в кінці кожного створеного вами звуку.
5. Займіться активністю, яка б залучала всі частини тіла. Підіть в сад виривати бур’яни. Спробуйте навчитися в’язати. Купіть кінетичний пісок, глину або щось ще, що задіє дрібну моторику. Помийте посуд, звертаючи уваги на фізичні відчуття. Складіть акуратними стопками білизну.

• СПОСТЕРІГАЙТЕ НАВКОЛО

1. Вийдіть на вулицю (або знайдіть вікно) і знайдіть будь-який об’єкт. Відзначте якомога більше деталей цього об’єкта. Наприклад, якщо ви вибрали дерево, відзначте, як на нього падає світло, і куди відкидають тінь гілки. Розгляньте, чи багато у нього гілок, чи є на них бруньки або листя. Придивіться до текстури стовбура, відзначте чи прямі гілки чи вигнуті, яка у цього дерева форма листя.
2. Повільно пройдіться по простору, в якому ви перебуваєте, спробуйте відзначати кожне зіткнення ноги з землею. Відзначте, яка частина стопи торкається землі, і де ви відчуваєте тиск. Відзначте, як ваша стопа відривається від землі і той момент, коли ви, по суті, балансуєте на одній нозі, перш ніж опустити ногу в наступному кроці.
3. Знайдіть щось поруч, що має певний орнамент і спробуйте замалювати його на папері. Наприклад, ви можете спробувати намалювати, як укладені плитки на стіні, перенести на папір малюнок на килимі або перекреслити химерні кола на текстурі дерева, з якого зроблений стіл.
4.  Опишіть кімнату, в якій ви зараз перебуваєте: вголос або про себе. Якщо кімната дуже велика або захаращена, ви можете вибрати невелику область кімнати або якийсь об’єкт – наприклад, книжкову полицю – і відзначити всі кути об’єкта, його колір, світло і тіні, текстуру і форму.
5.  Якщо ви в громадському місці, подивіться на людей навколо вас і спробуйте відзначити деталі їх зовнішності. Якого кольору у них взуття? Хто з них в куртках? Чи є у когось парасолька або портфель? Як виглядають їх зачіски?

• ВІДВОЛІЧІТЬ МОЗОК

1. Додавайте до нуля сім так довго, як у вас виходить (або будь-який інший інтервал): нуль, сім, чотирнадцять, двадцять один, двадцять вісім …
2. Зіграйте в гру «вгадай професію». Подивіться на людей навколо вас і спробуйте здогадатися про їхню роботу або куди вони зараз йдуть.
3. Подумайте про сьогоднішній день. Нагадайте собі, яке сьогодні число, день тижня, місяць, рік, година дня і де ви зараз перебуваєте. Нагадайте собі, що ви зараз саме в цьому моменті, не в минулому, ви зараз у безпеці. Відзначте пору року, яка зараз за вікном, подивіться, як виглядає небо. Назвіть адресу, де ви зараз перебуваєте.
4. Зіграйте з собою в гру «Категорії»: виберете категорію, наприклад, колір, тварини, їжа і спробуйте назвати як мінімум 10 об’єктів з цієї категорії. Можна також використовувати алфавіт і спробувати назвати об’єкти з цієї категорії на кожну букву алфавіту, починаючи з А, Б, В і т.д.
5.  Виберіть форму (трикутник, коло, квадрат) і спробуйте знайти всі об’єкти цієї форми навколо вас. Те ж саме можна зробити і з квітами – наприклад, знайти всі відтінки зеленого кольору в кімнаті.

• ДИХАЙТЕ

1. Глибоко дихайте – покладіть одну руку на живіт, а іншу на груди. Вдихайте повільно і глибоко повітря в живіт, намагаючись, щоб рука на животі піднімалася, як ніби ви надуває кульку або м’яч повітрям. Намагайтеся, щоб рука на грудях не ворушилася, дихайте тільки животом. Повільно видихайте, відчуваючи, як рука на животі повільно опускається як ніби кулька або м’яч здуваються.
2.  Дихання на рахунок 4-7-8: повільно вдихайте, рахуючи до чотирьох. Потім, затримайте дихання на сім секунд, а в кінці повільно і м’яко протягом восьми секунд видихайте. Повторіть стільки разів, скільки вам комфортно. (Примітка: у кожного свій розмір тіла і об’єм легенів, якщо конкретно ця комбінація вам не підходить, ви можете виконувати цю вправу в комфортних вам проміжках. Ідея в тому, щоб ви йшли певною схемою, а подих став би більш повільним).

Важливе зауваження: техніки заземлення існують не для того, щоб позбутися від небажаних емоцій або абстрагуватися від поточних переживань, ні, вони для того, щоб з’явився ресурс винести певний досвід і емоції, залишаючись в теперішньому часі і коли ви присутні в своєму тілі. Важливо обговорити подібні стани з терапевтом або фахівцем з області психічного здоров’я, особливо якщо ви помітили, що панічні атаки, флешбеки або дисоціації стали частими.

Автор : Lexi Schmidt

МИСТЕЦТВО ЛЮБИТИ АБО ЩО ПОТРІБНО ДИТИНІ, ЩОБ ВОНА ПОЧУВАЛАСЯ ЛЮБИМОЮ

Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відбиває любов, а не починає любити першою. Якщо дітей обдаровують любов'ю, вони її повертають. Якщо їм нічого не дають, їм нічого повертати.

Потреба в любові і прийнятті, тобто потрібності іншому, — од­на з фундаментальних людських потреб. Її задоволення — необхідна умова нормального розвитку дитини, основа її майбутньої самопова­ги, почуття особистої гідності, впевненості у своїх силах.

Від природи інстинктивно відчуваючи, як життєво необхідна їй любов батьків, будь-яка дитина постійно, всіма відомими їй спосо­бами запитує у них: «Ви любите мене?» Вона запитує про це всією своєю поведінкою, іноді — словами, бо в житті дитини відпо­відь на це сакраментальне запитання — абсолютно найважливіша. Не отримуючи на нього однозначної відповіді, дитина намагається добитися батьківської любові доступними їй засобами. Вона може на­магатися заслужити її беззаперечною слухняністю. Такі діти вирос­тають залежними від оцінок інших людей, боязкими й нерішучими. Дитина може своєю поведінкою випробовувати батьківські почуття («А ось такого, поганого, все одно любите?»), вимагати уваги й лю­бові батьків, а може й мститися, не отримуючи в достатній кількос­ті ні того, ні іншого.

У глибині душі ми можемо відчувати палку любов до своєї ди­тини, але цього замало. Батьківська любов як почуття не повинна бути самоціллю, самоцінністю. Вона має мало сенсу якщо діти її не сприймають. Річ у тім, що дитина не вміє читати наших думок і почуттів, а те, що ми робимо, вона не завжди сприймає як вияв любові.

Що ж потрібно дітям, щоб вони почувалися любимими?

1. Безумовне прийняття

«Любов... усе покриває, всьому вірить, на все сподівається, все пе­реносить». Ці мудрі слова лежать в основі всіх взаємин, пов'язаних із любов'ю. Любити дитину безумовно — значить любити її незалежно ні від чого. Незалежно від її зовнішності, здібностей, достоїнств і не­доліків. Незалежно від того, чого ми очікуємо від неї в майбутньому, і, що найскладніше, незалежно від того, як вона поводиться зараз. Що б не зробила ваша дитина, не можна карати її позбавленням любові. «Ти мені подобаєшся, ти мені дорогий таким, яким ти є» — ці слова безцінні і для великого, і для маленького.

Безумовно приймати — не значить балувати. Приймати дитину— це означає вірити в те, що від початку її наміри й прагнення добрі, це означає визнавати за нею право на помилку, але це не означає, що ми маємо заплющувати очі на погану поведінку дитини, яка потребує на­шого виховання, керівництва й дисципліни.

Ви можете навіть сердитися, гніватися й відкрито виявляти ці почуття стосовно конкретних вчинків та поведінки дитини. Адже в дитячих витівках є чимало неприємного й навіть бридкого. Непри­пустимо одне — виховуючи дитину, не можна використовувати як вплив свою любов, грати й маніпулювати любов'ю. Шукайте інших батогів та пряників! Батьківська любов — це те, чого дитина потребує без висування жодних умов. Вона має одержати любов просто так, задарма. Хочете мати обдаровану дитину? — Обдаруйте її любов'ю.

2. Турбота й керівництво життям дитини

Дитина приходить у світ безпорадною істотою, і турбота про неї— найнеобхідніша умова її виживання. Дорослішаючи, вона все менше потребує її й починає потребувати самостійності. Вчасно «від­пустити» — це теж турбота. Однак передчасне прагнення деяких батьків перекласти на плечі дитини вирішення непосильних поки що для неї проблем («Чого ти скаржишся?», «Розбирайся сам!», «Ти вже великий — мусиш сам думати!») сприяють виникненню у дитини почуття безпорадності, непотрібності, самотності, слаб­кості. Вона почувається нелюбимою.

Якщо у дитини «не виходить», якщо вона «не знає, як...», якщо во­на боїться — обов 'язково допоможіть.

Інтерес дорослого до життя дитини, участь у вирішенні складних для неї проблем — важлива складова батьківської любові.

3. Схвалення незалежності, автономії дитини.

Допомога й турбота викликає почуття взаємного задоволення то­ді, коли дитина сама її просить. Але турботу вона може сприймати і як пригноблення, якщо поводитися з дитиною, як зі шматком глини, з якого турботливі батьки ліплять свою мрію. Як настирливе втручан­ня в своє життя сприймає дитина і прагнення надто тривожних бать­ків застерегти її від найменших неприємностей — «аби чогось не ви­йшло». Щоб дитина почувалася любимою, необхідний певний баланс турботи й автономії, опіки і свободи, їй необхідно відчувати не тіль­ки тепло турботливих, готових прийти на допомогу рук, а й сприйма­ти, що батьки поважають її незалежність, дають їй можливість вибо­ру, визнають за нею право на помилку, заохочують її самостійність. Інакше кажучи, виявляють любов до тієї внутрішньої сутності, того внутрішнього «Я» в дитині, котре, по суті, й є людиною, до тієї унікальної енергії чи активності, котра одухотворяє людину, ро­бить її індивідуальністю, відрізняє її від інших. До того в дитині, що, за великим рахунком, і потребує безумовної любові, на відміну від її вчинків, які ми маємо право оцінювати. Дитина тонко відчуває підмі­ну і відрізняє справжню любов-турботу батьків до неї від їхньої зане­покоєності своєю особистою педагогічною діяльністю чи своїм осо­бистим спокоєм.

4. Пильна увага.

Люблячі батьки проводять із дитиною багато часу. Однак для ди­тини важлива не кількість проведеного з нею часу, а те, як він про­ведений. Час, проведений із сином чи дочкою тільки за батьківським обов'язком, приносить мало радості обом. Особливо цінні й необхідні дитині хвилини пильної уваги. Пильна увага означає цілковиту зосе­редженість на дитині. Їй необхідно почуватися важливою й значущою особистістю; вона хоче бути впевненою у своєму праві на неподіль­ний, справжній інтерес, нерозпилену увагу й зацікавленість, турбот­ливу зосередженість саме на ній, саме в цю хвилину.

Пильна увага дає дитині змогу відчути, що вона в очах своїх бать­ків найважливіша людина в світі. «Я зовсім сам на сам зі своєю мамою (татом)», «Цієї хвилини я найголовніший на світі для своєї мами (тата)» — ось що має відчувати дитина в цей момент, ось що є метою пильної уваги.

Пильна увага потребує часу. Але погляньмо у вічі істині: добре ви­ховання потребує часу! Не отримуючи досить пильної уваги, дитина відчуває занепокоєння й незахищеність, бо розуміє, що все на світі важливіше за неї.

5. Вияв ніжних почуттів.

Майже кожній дитині час від часу кортить дізнатися, як батьки до неї ставляться, отримати словесне підтвердження того, що її люблять. Часом діти прямо запитують про це: «Ти мене любиш?» І самі охоче вигукують: «Мамочко, як я тебе люблю! Ти у мене най-най!» Діти здатні прямо говорити про свої почуття до нас і чекають від нас того ж. Не треба боятися висловити свої добрі почуття, дитина має знати про них так само, як знає про ваше невдоволення нею, несхвалення якогось її вчинку, Прямий, щиросердий вияв почуття любові просто необхідний для повного емоційного розвитку дитини. Підтвердження того, що її люблять, особливо важливе для дитини в складні й відпо­відальні періоди — якщо в її житті виникають або намічаються зміни, якщо вона хвора, якщо їй важко щось дається.

6. Фізичний контакт

Часто вживані слова мають властивість знецінюватися. Але є ін­ший спосіб ненав'язливо й природно повторювати дитині: «Я люблю тебе». Це фізичний контакт,

Не виключені телячі ніжності», Але є й безліч інших способів да­ти зрозуміти дитині, одо вам приємно бути з нею поруч: легкі обійми, дружнє поплескування, потиск руки, ласкавий дотик, потріпування волосся, жартівлива боротьба тощо. Вони мають бути природними, умиротворювати дитину, не бути демонстративними або надмірними, тривати доти й наскільки це приємно обом,

У ранній період розвитку хлопчики потребують таких самих ніж­них виявів любові, як і дівчатка. В міру дорослішання потреба в обі­ймах і поцілунках у хлопчиків зменшується, але потреба у фізичному контакті залишається.

7. Зоровий контакт

Зоровий контакт — це головний засіб передавання дитині наших почуттів. Більшість людей не усвідомлює, наскільки це могутній і ви­рішальний чинник. Люблячий погляд — одне з головних джерел емо­ційного живлення для дітей. Відкритий, природний, доброзичливий погляд прямо в очі істотно важливий не лише для встановлення кон­такту з дитиною, а й для задоволення її емоційних потреб. Чим часті­ше батьки дивляться на дитину, намагаючись виразити їй свою любов, тим більше вона просякнута цією любов'ю, Очі батьків повинні по­стійно випромінювати ніжність і любов. Якщо батьки дивляться так на дитину тільки тоді, коли вона добре поводиться і вони можуть нею пишатися, дитина сприймає їхню любов як обумовлену. Якщо батьки використовують зоровий контакт тільки в негативному ключі, дивля­чись «виразно» в очі дитини, дорікаючи, критикуючи, повчаючи, за­кликаючи до порядку, у дитини може сформуватися неправильне уяв­лення про те, як батьки насправді ставляться до неї.

І ще небезпечніше у вигляді покарання спеціально уникати дивити­ся в очі дитині Це діє на неї гнітюче й спустошливо. І може статися, що в ці важкі хвилини вона не забуде ніколи в житті.

8. Дисципліна, керівництво життям дитини

Мабуть це багатьох здивує, але дитина не менше від дорослих за­цікавлена у встановленні певних правил поведінки й порядку. Це ро­бить її житія більш зрозумілим і передбачуваним, створює відчуття безпеки. Діти інтуїтивно відчувають, що за батьківським «не можна» криється турбота про них. Якщо батьки знімають із себе обов'язки підтримувати порядок і дозволяють дитині те, чого не дозволяють своїм дітям інші батьки, вона може відчути, що їм до неї байдуже.

Чому ж тоді стільки конфліктів із приводу дисципліни? Річ у тім, що насправді діти повстають не проти самих правил, а проти того, як їм ці правила підносять, проти силових, авторитарних методів, якими часто користуються батьки.

Дисципліни набагато легше добитися, коли дитина відчуває, що її по-справжньому глибоко люблять. Ця впевненість дозволяє їй змири­тися з керівною роллю батьків без ворожості й обструкцій.

Як цього домогтися, ви тепер вже знаєте!