Правила та заборони відіграють дуже важливу роль у розвитку дитини. Діти постійно дізнаються нове про світ навколо і потребують структурування інформації. Для повноцінного і гармонійного розвитку їм необхідне відчуття стабільності та впевненості у зовнішньому світі. Знайомство з правилами поведінки робить світ зрозумілим для дитини. Але щоб у дитини не сформувалися страхи, комплекси, дефіцит емоційної підтримки та почуття провини, батькам важливо розуміти, що забороняти варто з розумом.
Які заборони необхідні?
Обмеження, які стосуються життя та здоров’я (а також безпеки самої дитини і людей навколо). Наприклад, дитині однаково важливо пояснити, чому не можна бити інших дітей лопаткою по голові в пісочниці та кататися верхи на електричці, лізти до собаки в будку (навіть якщо це знайомий пес) і виставляти у відкритий доступ особисті дані та відверті фотографії однокласниці. У будь-якому віці важливо донести думку, що кожен вчинок має свої наслідки і не варто робити того, чого не хотів би, щоб зробили тобі.
Істерика – це найгірший спосіб для досягнення мети. І в три, і в тринадцять років діти випробовують батьків та шукають пролом в мурі обмежень. Качатися по долівці в магазині, вимагаючи придбати нову іграшку, погрози про втечу з дому, якщо не дозволять спілкуватися з «тим самим хлопцем» чи істеричні сльози, вереск та биття посуду через відмову придбати шкіряну спідницю, як у Галки або новий телефон – все це приклади істерики, яка має за мету швидко досягти бажаного. Звісно, якщо дитина змалечку не чула відмови і всі її бажання здійснювалися за помахом чарівної палички, то встановлювати заборони у старшому віці буде значно складніше.
Ті, що дозволяють оволодіти навичками соціальної взаємодії. Вміти вигравати однаково важливо, як і вміти програвати, поважати кордони інших людей, вміти висловлювати свої емоції словами, вміти говорити про свої потреби і порушення власних кордонів, вміти організувати свій робочий або особистий простір так, щоб він не заважав іншим. Все це та багато іншого у майбутньому допоможе дитині будувати здорові відносини як з однокласниками та друзями, так і з супутником життя та в робочому колективі.
Як правильно встановлювати обмеження?
Заборон не має бути багато. Якщо це маленька дитина, то організуйте простір таким чином, щоб заборон було якомога менше: приберіть всі небезпечні речі, залишаючи в доступі тільки те, чим малюк може користуватись, під час приготування їжі не відганяйте дитину, а дайте їй певне завдання. Якщо це дитина старшого віку чи підліток: аргументуйте кожне обмеження, не накладайте заборону там, де вам самому було б важко її дотриматись, залиште місце для компромісу та обговорення (лише деякі речі в нашому житті можуть бути категорично заборонені, всі інші потребують дискусій).
Будьте прикладом для власної дитини. Наприклад, дитині важко дотримуватись поваги до кордонів іншої людини, якщо її кордони весь час порушуються.
Думка батьків має бути єдиною. Не можна бути хорошим за рахунок іншого і дозволяти те, що заборонив інший. Так дитина засвоїть, що заборон можна не дотримуватись. А сварки між батьками і протилежне ставлення до одних і тих самих обмежень можуть призвести до істерик і нестабільної психіки.
«Ні» означає «ні». Не відміняйте свою заборону, навіть якщо дитина буде дуже сильно улещувати, плакати чи лементувати. Іноді буває дуже складно вистояти під натиском негативних реакцій на заборону, та лише ваша стійкість та витримка допоможуть дитині зрозуміти необхідність заборони та дасть можливість опрацювати свої реакції.
Кожна заборона чи покарання за її невиконання мають бути озвучені та аргументовані. Не «не можна, бо я так сказала», а «цього робити не можна тому, що…», не «ти покараний, бо мене дістала твоя поведінка», а «ти втретє за тиждень повернувся пізніше дозволеного часу, тож тепер два тижні ти користуєшся планшетом не більше години на день». Використовуйте «я-повідомлення», говоріть про власні почуття і переживання (адже діти часто не здогадуються про них), не погрожуйте власним здоров’ям (це взагалі неприйнятно), дослухайтеся до думки підлітка, будьте готові втілити покарання у життя, а не просто погрожувати.
Бути батьками складно, адже цьому ніхто не вчить і кожна ситуація унікальна. Постійно бути креативним, розуміючим, знаючим. Та батьки це перші люди, які навчать дитину любові до себе, поваги до оточуючих. Частіше хваліть дитину, говоріть слова любові та підтримки, поважайте її свободу. І тоді дитина зможе вирости сильною особистістю, що впевнена в собі.
#ЦентрФлоренс
