Цей протокол про допомогу людям, які щойно пережили стресову ситуацію.
Цей протокол простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків.
Під гострими стресовими ситуаціями маються на увазі ситуації, в яких є загроза життю людини.
1. Потрібно заспокоїтись самому.
Працюйте лише у стабільному емоційному стані.
Коли ми усвідомлено йдемо на допомогу іншій людині у стресовій ситуації і ми знаходимося там же – це експертний стрес.
Це означає, що я відчуваю схожі емоції, і мені теж страшно. Але моя відмінність - зниження тривоги відбудеться швидше, тому що я вмію їх контролювати.
2. Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «включити» зовсім інші зони мозку.
3. Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре. Все минеться. Життя налагодиться» тощо. Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Він вам не повірить і відчує, що його не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.
4. Говоримо у повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.
5. Говорити чіткими короткими фразами.
"Поглянь на мене. Ти бачиш мене?" З цього можна розпочати.
Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.
6. Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся. «Я Тетяна я фахівець у кризовій ситуації».
Не кажіть, що ви психолог. Психолог, психіатр, психотерапевт краще не вимовляти - ці слова мають стигматизацію і людина може почати додатково лякатися, що з ним щось не так.
7. Запитайте ім'я: Як тебе звуть?
8. Далі – куди ти йшов, що ти робив, що ти збирався робити, коли…? (завила сирена, почалися постріли всі почали бігти – назвіть ситуацію).
Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.
9. Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно. Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.
Ми озвучуємо порядок дій до того, як відбулася подія, потім сама подія і те, що сталося після.
10. Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості. Цей етап вимагатиме вашої творчості.
Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола.
Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але у мене поганий зір».
11. Потім нормалізація.
Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад сльози, розгубленість, тривога, втраченість, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) - це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».
12. Пошук ресурсів (докладніше на прикладі нижче).
13. Рідкісна ситуація - людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки).
Не треба бити по щоках (як ми бачили у кіно).
Під час ступору людина чує і розуміє але не може рухатись.
ВАЖЛИВО
- Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу,
навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Чи не переконуйте. Це не наше завдання.
Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.
- Пам'ятайте, коли ми надаємо першу допомогу ми надаємо допомогу людині, особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним.
І наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складних, розумних слів, які можуть заплутати.
Говоримо дуже просто.
ПРИКЛАД:
Фахівець: Я з тобою. Я знаю, як тобі допомога. Мене звуть Тетяна. Я фахівець із кризових ситуацій. Я знаю, як тобі допомогти.
Як тебе звати?
Людина відповідає.
Фахівець: Куди ти йшов? Пам'ятаєш, що ти робив?
Людина відповідає.
Фахівець повторює все простими словами, пов'язуючи всю послідовність.
Фахівець: Я в окулярах і погано бачу, скажи який номер будинку навпроти?
Людина відповідає, наприклад: "Я теж не бачу".
Я: «Запитай, будь ласка, у когось».
Фахівець далі, тримаючи у фокусі заземлення та стабілізацію: «Хочеш пити? Ось вода. У стресовій ситуації потрібна вода».
Нехай пляшку з водою відкриє сама.
Будьте стресостійкі та допоможіть собі і тому хто потребує вашої допомоги.
Психологічного вам здоров´я!
Немає коментарів:
Дописати коментар